ГОЛОВНА СТОРІНКА Історія Як колись святкували Перше травня у Шепетівці

Як колись святкували Перше травня у Шепетівці

9 переглядів

Початкові дні травня (так звані маювки) у Шепетівці відзначали деякі поляки-працівники цукроварні ще на початку ХХ століття.

1 травня 1919 року, коли наше містечко перебувало у складі Української Народної Республіки, нічого не святкувалося. Лише деякі «ліві» робітники цукрозаводу та залізничного вузла таємно зібралися на «маївку» на колишньому польському кладовищі. Прийшли туди, як писав сучасник, «під виглядом вшанування покійників».

1 травня 1924 року наша «обласна» газета «Волынский пролетарий» (Шепетівка тоді входила до Волинської губернії з центром у Житомирі) передавала привіт «усім рабам міжнародного капіталу».


Після утвердження більшовицької влади вона назвала перший день останнього місяця весни «робітничо-селянським великоднем». Тобто — спробувала поєднати день солідарності робітників із дуже шанованим серед селянства великим християнським святом Великдень.

Святкування першого травня у 1925 році почалося ще ввечері 30 квітня. Тоді в шепетівському парку зібралися «тисячі трудящих». Із промовою до них звернулися чільні партійні діячі — Закс і Ходес. Вони наголосили, що 1 травня є «днем єднання й огляду лав світового пролетаріяту й трудящого селянства».

Про те, як у Шепетівці відзначили Першотравень 1925-го, газета «Радянська Волинь» написала у номері від 7 травня.

Наступного ранку, після короткого мітингу коло «двірця праці» (Ходес виступив з його балкона, оздобленого червоними прапорами), натовпи шепетівчан організовано вирушили пішки у села Плесну та Пліщин «святкувати великдень трудящих».

Другого травня аналогічна хода навідалася на «маївку», яку організувала шепетівська лісопилка (так званий тартак № 6).

«Міжнародним пролетарським святом» охрестили першотравневий день у 1938 році. Вірніше — перші два дні травня. «Епіцентром» веселощів у Шепетівці став залізничний клуб ім. Войкова. Там виступили артисти київської державної естради, відбувся костюмований бал-маскарад. Другого травня залізничники пішли до лісу на «масове гуляння». Слухали гру духового оркестру, грали в спортивні ігри, танцювали і співали.

Після Другої світової війни у першотравневі дні людям було не до свят. Проте десь у 1950-х практика відзначень Дня 1 Травня відроджується. Провідною формою його святкування стають демонстрації тодішньою центральною вулицею Шепетівки — Карла Маркса (нині Героїв Небесної сотні).

Вулиця Карла Маркса наприкінці 1950-х.

1960 року, за часів Микити Хрущова, країна рухалася курсом всеосяжної «кукурудзизації», збільшувалися площі посівів цукрових буряків. Відтак, елементом святкової колони 1 травня у Шепетівці стали великі макети кукурудзи і цукрового буряка. Кожен із них «поставили» на дошку. З боків ці дошки прикріпили до велосипедів. «Кермували» цим транспортом дівчата, вбрані в український національний одяг і віночки з різнокольоровими стрічками.

Наприкінці 1960-х важливою складовою першотравневих демонстрацій вулицею Карла Маркса були колективи підприємств міста. Одні підприємства «змагалися» з іншими чия «переносна» атрибутика й символіка помпезніша, а «глядачі», котрі стояли обабіч вулиці, оцінювали це аплодисментами.

1 травня 1969-го наш часопис назвав «святом Весни» і з цієї нагоди широко описав досягнення різних трудових колективів Шепетівщини. Участь у демонстрації, яка того дня пройшла вулицею Карла Маркса, взяли цукровики, робітники м’ясокомбінату, заводу металевих виробів, деревообробники, представники гранітно-щебеневого заводу, будівельних організацій міста, хлібозаводу, комунальників, медиків, харчовиків, зв’язківців… Ну й, звісно, школи теж сформували кожна свою колону.

Судячи з цих двох фото (за 1969 і 1974 роки), орієнтовно на початку 70-х зародилася мода на жіночі капелюшки. «Монополія» кольорових хусток, як популярного серед жінок головного убору, була порушена.

1 травня 1969 року.
1 травня 1974 року.

За брежнєвських часів радянські пані все частіше виходитимуть на першотравневі демонстрації, аби не стільки приєднатися до кампанії солідарності з трудящими всього світу, як «помірятися» модою зі знайомими, друзями та сусідами.

В перших колонах ходи 1976 року крокували «передовики соціалістичного змагання» в різних галузях, а також школярі-«юні ленінці».

Наприкінці 1970-х — у 1980-х колишня безпосередність першотравневих демонстрацій остаточно витісняється заідеологізованістю, заполітизованістю, неприродньою бундючістю заходів та їхньою відірваністю від реальності.

У перший день травня 1977-го транспаранти, які несли та везли учасники першотравневої ходи у Шепетівці, наполегливо «нагадували» про 60-річчя більшовицької революції.

1979 року 1 травня шепетівчанам представили «тачанку з будьонівцями» (таку собі алюзію на вояків Кінної армії Будьонного, яка знищила у 1920 році паростки державності Української Народної Республіки на Шепетівщині, чи, що більш вірогідніше, «натяк» на творчий спадок Миколи Островського).

А в 1985 році, за шість років до розвалу СРСР, «акцент» зробили на багатонаціональності Радянського Союзу.

Володимир КОВАЛЬЧУК.

Залиште Ваш коментар
Перевести