Уже пішов шостий місяць як в Україні триває другий етап медичної реформи. Ми вийшли на шепетівські вулиці та попросили перехожих оцінити здобутки першого етапу реформування, а саме роботу сімейних лікарів і педіатрів (працівників нової системи «гроші ходять за пацієнтом»).

Також запитали співрозмовників, чи помічають зміни на краще у закладах охорони здоров’я, де надається спеціалізована медична допомога (там під час другого етапу медреформи мають відбутися серйозні зміни). А ще дізнавалися у шепетівчан, наскільки прийнятними для них особисто є сучасний рівень профілактичних заходів та інформування щодо поширення коронавірусної інфекції в нашому регіоні.

Олександр Миколайович Конончук, шепетівський заробітчанин, раніше трудився медиком, 25 років:

На мій погляд,найголовнішою складовою реформ будь-якої системи охорони здоров’я є запровадження платного медичного страхування. Адже якщо ви застраховані від хвороб, то знатимете, що у разі захворювання в будь-якому випадку отримаєте всі необхідні ліки. По-друге, безкоштовного у світі немає нічого. Навіть якщо якісь ліки і видаються «задарма», все одно за них сплачує держава чи якийсь меценат. А безкоштовний нині лише, так би мовити, сир у мишоловці.

Медичне страхування як явище, звісно, у нашій країні є. Втім, хотілося б, аби у нас воно «працювало» так само ефективно, як і за кордоном.

Сімейного лікаря ми собі вибрали. Нарікань на роботу окремих сімейних лікарів не поділяю. Адже усі ми – люди. Інколи їм теж треба відпочити. Інколи до сімейних лікарів звертаються з будь-якого приводу, навіть коли якась дрібничка, телефонують без причини. Було б добре, щоб сімейним лікарям за відмінну роботу доплачували якісь «бонуси». А за зловживання теж потрібно карати…

Якою є моя оцінка нинішнього ходу реформування у нашій країні вторинної ланки медицини? Поставив би цьому процесу «двійку» за десятибальною шкалою. Чому? По-перше, реформування йде «частинами». Одних уже реформували, інших – ще ні. Тобто заробітки перших уже зросли, других – знаходяться на попередньому рівні. Як наслідок, починається «обмін думками» щодо того, хто більше працює, а хто менше і тому подібні речі.

Візьмемо, до прикладу, становище, у яке свого часу потрапили працівники рентгенкабінетів. Лікарям (представникам вторинної ланки медицини) платилося часом навіть удвічі менше, ніж медсестрам (бо ті додатково трудилися «на» сімейних лікарів – представників реформованої первинної ланки).

Часто лікарі-спеціалісти виконують більше роботи, ніж представники «сімейної медицини». Але це практично не відбивається на розмірі їхніх заробітків.

Величезна проблема у «вторинній ланці» плачевний стан обладнання. Це ж небезпечно для пацієнтів, коли, наприклад, рентгенапарат складається із частин трьох таких апаратів, які «скріплені» за допомогою ізоляційної клейкої стрічки та болтів. Отож «вторинна ланка» потребує невідкладного технічного переоснащення.

На завершення – щодо нинішніх реалій із поширенням коронавірусної інфекції. Усім людям раджу «повірити» у ефективність масок. Вони «збивають» потік повітря з організму людини, котра, можливо, уже захворіла, але про це сама ще не знає. Завдяки маскам площа ймовірного поширення «потоку» бактерій зменшується з двох метрів до кількох сантиметрів.

Повірте, нині кількість вірусоносіїв COVID-19 набагато більша, ніж говорить статистика, бо тестами охоплені далеко не всі.

Наталія Григорівна, шепетівчанка, перебуває у декретній відпустці, 40 років:

Від того, як наразі функціонує система первинної ланки медицини, маю позитивні враження. Наш лікар-педіатр Ольга Березовська регулярно телефонує та цікавиться станом здоров’я моєї маленької доньки. А от від спілкування із деякими іншими лікарями-спеціалістами, на жаль, враження не настільки хороші.

Маю на увазі нещодавній випадок, коли довелося відвідати ЛОР-спеціаліста. Я з маленькою дитиною звернулася до нього, а він, як мені здалося, не пам’ятав, що ми вчора до нього приходили і що він нам тоді порадив.

Чому така різниця нині існує в обслуговуванні працівниками первинної та вторинної ланок? Думаю, тут визначальною є фінансова складова… Загалом я – за розвиток страхової медицини. Знаєте, краще щомісяця віддавати певну суму коштів, але відчувати привітне ставлення лікарів, знати, що аналізи зроблені якісно, не «бігати» по аптеках за необхідними ліками.

Загалом, поки що чимало реалій у медичній сфері не дуже радують. Візьмемо, для прикладу, ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції. Заходів із профілактики її розповсюдження на Шепетівщині чомусь не видно. Наші громадяни дуже безпечні і не вірять у реальні загрози, пов’язані з COVID-19.

Про те, як важко хворіють люди, знаю не з чуток. Наша родина має знайомого, котрий нині лікується від «корони» у Хмельницькій міській інфекційній лікарні.

Олександр Григорович Кондратюк, головний технолог колишнього шепетівського заводу «Комуніст» (у 1974 – 2008 рр.), також має диплом електрозварника, 70 років:

Усі реформи та революції, на моє переконання, завжди робилися на шкоду людям. Жодна з революційних змін не призвела до «кроку вперед». Навпаки, після кожної кардинальної зміни права переважної більшості людей звужувалися.

Конституційне право українців на безкоштовну медицину нині нівелюється на догоду не комусь там на Заході, а тим «рєбятам», котрі розкрадають Україну, паразитують на житті наших людей.

На мій погляд, нинішня медична реформа – абсолютно «дика». Я проти будь-якої платності у медицині. Чому? Бо, думаю, запроваджувала реформу людина, яка у медицині не розбиралася, але повела за собою інших подібних людей. Але ж ми не дурні.

От зараз створили «сімейну медицину», нашим здоров’ям опікуються сімейні лікарі. Я думаю, що має бути так: сімейний лікар телефонує людині й цікавиться: «Яке у вас самопочуття?». А як є насправді? Ми їм маємо телефонувати і вони, здебільшого, телефоном поради роздають. Або просто дають направлення до того чи іншого медичного спеціаліста. А ті часто-густо не забезпечені необхідним обладнанням, інструментарієм. Тому й кажуть: «Он там платний кабінет є, підіть і пройдіть обстеження».

Наведу приклад. Нещодавно переніс інсульт, тож мусив ходити на додаткові платні обстеження. Адже місцевий томограф, як розповіли, не надто «сильний». Ну а ще ж до якісного медичного обладнання потрібно мати відповідні «мізки». Адже в Україні не рідкість випадки, коли спеціалісти не вміють добре розібратися навіть у тих «показах», які з нас, пацієнтів, «зняли». Чому? Бо хтось купив собі ліцензію…

Усе впирається у гроші – найбільше світове зло. Гроші – це найпотужніша зброя, якою можна мати закон, свободу, волю. Або позбавити когось життя чи волі. За гроші робиться сьогодні все. Так і хочеться перефразувати усім відомий вислів «Комуністів – на гілляку!» на «Реформаторів – на гілляку!».

Запитуєте, чи помічаю якісь реформи у закладах охорони здоров’я, які надають спеціалізовану чи вузькоспеціалізовану медичну допомогу? Ні, їх там не бачу.

А тепер щодо рівня інформування про поширення коронавірусної інфекції. Дивували прогнози щодо наступних «хвиль» поширення коронавірусу в Україні цієї осені. Шановні, на підставі якої статистики ви це робите? Адже існуюча колись потужна мережа епідеміологів нині фактично знищена, як і мережа санітарних станцій.

Отже, ніякі це не реформи. Просто в світі йде глобалізація. Згадується, як у 1960-х навчався у Львові й бачив тамтешніх хіпі. Ті молоді люди ще тоді проти неї виступали.

Комусь нині потрібне скорочення населення. Зворотній бік будь-якої реформи – зменшення державних видатків. Навіщо це там, «зверху», роблять? А щоб побільше можна було собі «вкрасти».

Валентина Андріївна, пенсіонерка, 70 років:

Робота первинної ланки медицини мені подобається. Моїм сімейним лікарем є гарний і уважний молодий спеціаліст Віталій Гончар. Він обслуговує чудово.

А от щодо стану справ у вторинній ланці медицини думку маю зовсім іншу. Адже у лікарів-спеціалістів дуже важка робота, а їхня заробітна плата низька, давно настав час її підвищувати. Те ж саме стосується і працівників «швидкої допомоги». Хіба це добре, коли фельдшер «швидкої» (з нічними змінами) отримує чотири тисячі гривень «з хвостиком»? А відповідальність на ньому висока…

Тож поки що (насамперед, через низькі зарплати) медичні працівники з вищою та середньою профільною освітою з нашої країни масово виїжджають. А дехто з тих, хто працює, часом навіть вдається до зловживань. Звідси й усілякі чутки, припущення, що окремі українські лікарі «приписують» пацієнтам коронавірусну інфекцію, бо прагнуть таким чином більше заробити. Тож загальний рівень медичного обслуговування страждає.

Загалом я переконана, що медицина в Україні повинна бути частково платною і частково безкоштовною. Потрібно запровадити грамотну градацію – для малозабезпечених медичні послуги або дешевші, або безплатні. А от багатші мають сплачувати більше.

Як дізнатися, у кого які доходи? Можливо, у спосіб, схожий на той, яким нині дізнаються про це державні структури, що займаються призначенням субсидій. 

Записав Володимир КОВАЛЬЧУК.

Світлини Костянтина ВОЛОДИМИРОВА.