Шановна редакціє «Шепетівського вісника»! Хочу поділитися з вами криком своєї душі.
Я дуже полюбляю ваш тижневик. З великим задоволенням читаю його від першої до останньої сторінки. Часто перечитую. І хоча маю телевізор, та газета – це святе. Однак нині не можу отримати видання, яке передплачую. За грудень 2021 року я отримала лише два номери «Шепетівського вісника», а ще два просто не привезло пересувне відділення.
У нашому селі Хуторі, що на Шепетівщині, чимало людей передплачують «Шепетівський вісник». Багато хто з них, як і я, ще пам’ятає «Шляхом Жовтня». І всі ми, пеніонери, страждаємо від нововведень Укрпошти. За газетами мало того що ходимо далеко, то ще й не можемо дочекатися працівників з пересувного. А як приїде у середу чи суботу, то й з автомобіля не виходить. Зазираю туди й прохаю, щоб передплатила газету. То вона не має часу, а то уже пізно…
Отож передплатила ваше видання тільки після католицького Різдва на п’ять місяців, надходитиме уже з лютого. Та не знаю, чого очікувати: чи отримаю тижневик, чи доведеться його випрошувати знову? Бо сваритися не вмію…
От була у нас листоноша Валентина. Оце людина з великої літери. Усі газети завжди вчасно принесе, порадить, передплатить, поговорить. Хай би її повернули. Ми, пенсіонери-передплатники з села Хутора…
До речі, торік я передплачувала чотири газети. І жодного номера цих видань за грудень так і не отримала. Добре, що хоча б за «Шепетівський вісник» добилася! Що ж це за знущання над людьми?
Упевнена, що з будь-яких ситуацій можна знайти вихід. Я маю надію, що ці непорозуміння з діяльністю пересувних відділень Укрпошти невдовзі вирішаться і з лютого отримуватиму свою газету вчасно.
Ганна Петрівна ТКАЧУК,
мешканка с. Хутора.