Ще у нас не вгамувалися емоції від жахіть російських вбивць у Бучі, Бородянці, Ірпені, Гостомелі. А тепер щодня холоне кров від побачених кадрів з деокупованих міст на Харківщині, зокрема Ізюму. Там знаходять масові поховання вбитих, закатованих громадян.
Уже зафіксовано близько п’ятисот випадків. В одній могилі виявили 17 наших захисників, яких, очевидно, розстріляли. Решта — мирні люди, яких «освободітєлі» позбавили життя. Серед них є діти. Дорослі з ознаками тортур, дехто із зав’язаними руками, з мотузкою на шиї, з простреленими головами, переламаними кінцівками. Рашисти облаштовували катівні, кімнати туртур. Їх уже з десяток нарахували.
А ще знайшли захоронення восьми членів однієї родини Столпакових — від прабабусі до правнуків. Тут троє малолітніх дівчаток. Сім’я загинули під завалами будинку. На багатоповерхівку окупанти скинули авіабомбу, а потім прицільно били по ній з танка, поки будинок не зруйнували повністю. Тоді, як розповіли свідки, загинули щонайменше 44 особи.
До речі, окупанти знущалися не лише над українцями, але й над іноземцями. Семеро студентів із Шрі-Ланки навчалися у Куп’янську, у медичному коледжі. Коли росіяни захопили місто, вони вирішили добратися до Харкова, але їх на блокпосту затримали і кинули за грати. Молодих людей катували, а ті не розуміли, що від них хочуть, бо не знали російської мови. Певна річ, орки англійської не вивчали, а з розмов, перехоплених СБУ, вони навіть своєї добре не знають. Одні матюки у спілкуванні.
На деокупованій Харківщині уже зареєстровано близько 300 воєнних злочинів, скоєних росіянами. І це, напевно, лише початок розслідувань. Днями очікують на приїзд комісії ООН, яка також фіксуватиме злочини.
Несамовита орда вбивць думала, що і надалі буде творити безчинства і беззаконня. Одне слово, де росія – там смерть. Для загарбників немає нічого святого. Вони жили у храмах і монастирях, там у них були і вбиральні, і кухні, і спальні місця. Але довелося тікати, залишивши і власні речі, і награбоване майно, і військову техніку та зброю.
Характерно, що кремлівські глашатаї знову намагаються відбілити росіян, які вчиняли звірства на Харківщині. Вони уже так робили, коли йшлося про злочини у Бучі, Бородянці. І тут, мовляв, постановка, такого не було. Масові поховання є, але не мирних мешканців, а військових, яких Україна відмовилася забирати після бойових дій…
Отакий цинізм в усьому. І все це намагаються поширювати у країнах Європи, ведуть проти нас інформаційну війну. На це кремль виділяє сотні мільйонів доларів.
І подекуди у цю брехню вірять. В Італії, наприклад, навіть на телебачення запрошують російських пропагандистів. А як усе блокує Угорщина?! Тамтешній уряд дружить з росієї і путіним, там усе віддадуть за російський газ та енергоносії.
Колись і у нас таке було. Аби отримати дешевий російський газ і мати невисокі тарифи, йшли на здачу будь-яких українських інтересів. Здавали потроху нашу країну. Тепер розплачуємося тисячами життів ще молодих людей, яким би жити і жити, кохати, творити, народжувати дітей.
Тим часом, після звільнення Харківщини, багатьох сіл і селищ на Херсонщині, деяких населених пунтків на Донеччині і Луганщині, кремлівські керманичі дали вказівку головам так званих адміністрацій терміново провести на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей референдуми про приєднання до росії. Напередодні про це заявили і у так званих ЛНР та ДНР. Обумовили, що у такому випадку напад на ці території буде означати напад на територію росії.
Однак це нічого не змінить. Україна і надалі звільнятиме свої землі від загарбників. Як зауважив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, «ані фейкові референдуми, ані гібридна мобілізація нічого не змінять. Росія як була, так і залишається державою-агресором, яка незаконно окупувала українські землі».
Сьогодні – 20 вересня. Майже сім місяців триває війна, а це дні, сповнені болю, небезпеки, непоправних втрат. У нас хотіли і хочуть забрати усе. Але ми не здалися і не здаємося. Крок за кроком наближаємо перемогу. Адже наша воля сильніша за отих недолугих і оскаженілих рашистів.
Завдяки героїчним Збройним Силам звільняємо нашу землю, відбиваємо атаку за атакою. І кажемо: «Все буде Україна!».
Світлана МОРОЗ.