А вам траплялися чижі?
Цієї зими біля річки Горині спостерігав за птахами невеликого розміру, які своїм зеленаво-золотавим вбранням у темну смужку додавали барв понурим зимовим краєвидам. Жваві, меткі, спритні, немов акробати – спробуйте отак, як ці відчайдухи, повисіти вниз головою, тримаючись за тоненьку гілочку.
Чому чижі тоді прилетіли на берег Горині – здогадуюся. Адже саме тут росте чимала немолода вільха. Її дрібнюсінькі плоди, заховані у маленьких шишечках, як і, до речі, насіння берези, а при нагоді й різних бур’янів, є гарною поживою для цих птахів. Якби ви бачили, як вони хвацько чіплялися за гілочки вільхи й філігранно добували з її шишечок мініатюрні горішки…
У нашій місцевості трапляються лише чижі лісові. Навесні вони здебільшого живляться комахами, ними вигодовують і своє потомство. Пташенят пернаті виводять двічі за сезон. Вперше – наприкінці квітня й на початку травня. Після завершення гніздового періоду об’єднуються у зграї й «мандрують» аж до початку весни. За спостереженням, на півдні Рівненщини «компанії» чижів, буває, налічують понад 100 птахів!
Пісня цих пташок – тріскотливе щебетання, яке завершується свистячими звуками. Вчені зазначають, що при утримуванні у неволі чижі невибагливі, швидко звикають до нових умов і навіть стають ручними. Втім, по-справжньому добре почуваються лише у природі.
Популяція чижів стрімко знижується, відтак ці птахи потребують нашої уваги та охорони.
Тарас ВИХОВАНЕЦЬ,
працівник Нетішинського музею.
Фото автора.