ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ А жити хочуть усі

А жити хочуть усі

6 переглядів

Відомо, що на час дії карантину під забороною було проведення планових операцій, різної госпіталізації, крім екстрених випадків.
Проте усі хворі, а не тільки інфіковані коронавірусом, хочуть жити. Адже, як свідчать дані служби Державної статистики, лише за два місяці цього року (січень і лютий, ще благополучних, без пандемії) в Україні померли 100738 українців.

Серед причин смерті на першому місці хвороби кровообігу (інфаркти, інсульти), через які померли 68548 людей. Від онкологічних недуг за цей час відійшли у вічність 13451 особа, 4066 українців — від цирозу печінки. Від хвороб органів дихання померли 2404 особи, з них від грипу і пневмонії — 1326.
Наведу ще кілька цифр, оприлюднених Держ­статом: 869 осіб покінчили життя самогубством, 448 — отруїлися алкоголем, 348 померли від інших отруєнь.
Статистика зафіксувала загибель 630 людей у ДТП, 154 — втопилися, 237 — загинули у полум’ї пожеж, 243 особи померли у результаті різних поранень, скоєних не з власної волі. Погодьтеся, цифри таки вражають.
Понад 100 тисяч українців спочили і пішли у засвіти ще до епідемії. А потім до цього всього додався коронавірус — COVID-19. До речі, якщо порівнювати рівень летальності від коронавірусної інфекції з рівнем смерті від інфарктів та інсультів за 2 місяці, то це у понад 100 разів менше.
Звичайно, карантин, усілякі обмеження поз­начилися на якості життя, здоров’ї людей. Усі розуміють, що онлайн-консультації не лікують і не усі ними користуються. Хтось, може, і має можливість зателефонувати лікареві, порадитися, почути його голос. Ось і все. Гасло «Залишайтеся вдома», певна річ, врятує багатьох, але декому буде вартувати життя.
— У мого чоловіка останнім часом, як він казав, стискало серце. Просила його звернутися у лікарню, зробити електрокардіограму. А він у відповідь: «Ти хіба не розумієш, що коронавірус? Не можна йти!». Фатального дня йому зранку стало недобре, а в обідню пору він помер — обірвався тромб, — розповідала, плачучи, шепетівчанка. — Можливо, якби не карантин, то ще жив би. Адже був не старим чоловіком.
А пані Марія, немолода жінка, повідала свою печальну історію.
Разом з нею проживає донька, яка має психічні розлади здоров’я. Її потрібно періодично підліковувати, хоча б раз-два на рік. Раніше доньку мати возила на лікування у Городищенську психіатричну лікарню. Вона уже знала тамтешніх медиків, так би мовити, довіряла їм.
Цього року лікарня вже не працює, її зачинили у зв’язку з реформуванням. А далеко їхати, до іншого медзакладу, донька не хоче. А тут ще й коронавірус. Транспорт не ходить.
— Ось чую по радіо, телевізору, що психіат­ричні лікарні взагалі можуть зникнути, з 1 квітня їх майже не фінансують, а деякі зачиняють, лікарі протестують. А куди подітися хворим? Таких потрібно лікувати окремо. Мені важко з донькою, але я хочу, щоб вона жила.
Ось такі реалії. Правда, віднедавна в Україні послабили карантин і тепер у лікарнях можуть робити планові операції за життєвими показниками. Але пацієнтів допускатимуть лише після тестування методом полімерної ланцюгової реакції (ПЛР). Але чи будуть у необхідній кількості ці тести — питання риторичне. Вже можна записатися до профільного спеціаліста, відвідати його, звичайно, дотримуючись правил безпеки.
У той же час другий етап медичної реформи, який стартував 1 квітня, за словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, потребує корегування. Хоча керівники Національної служби здоров’я запевняють, що з реформуванням вториного рівня, мовляв, все у порядку. Адже саме ця служба укладає угоди з лікарнями на надання медичних послуг у лікуванні хворих. І саме вона, виявляється, не все врахувала при підрахунках їх вартості, тому й посипалися звідусіль скарги, невдоволення з боку медиків щодо фінансування закладів. А принцип «гроші ходять за пацієнтом», який мав би бути покладений в основу реформування, поки що не дійшов у стаціонари лікарень.
На брифінгу 19 травня міністр охорони здоров’я визнав, що через значне недофінансування психіатрична та туберкульозна служби в Україні перебувають під загрозою знищення. Коштів для цих лікарень у поточному році, порівнянно з попереднім, виділяється на 50-80 відсотків менше. При цьому М.Степанов зазначив, що на сьогодні у психіатричних лікарнях нараховується близько 22 тисяч хворих з хронічними психічними захворюваннями, які потребують постійного нагляду лікарів (хоча, як кажуть фахівці, ця цифра значно більша). МОЗ завершує розрахунки, пов’язані з фінансуванням, у тому числі й психіатричної служби. Міністр пообіцяв, що у ході подальшого реформування медпрацівники не будуть звільнені.
Справді, ситуація у медицині плачевна. Це лише останніх два місяці, у зв’язку з поширенням коронавірусу та масовими захворюваннями на цю недугу медиків, до галузі прикута особлива увага.
Невже раніше у Києві, у МОЗ, коли кілька років тому розпочинали реформи, не розуміли, що, зокрема, хворі на туберкульоз — це велика небезпека інфікування інших громадян? Про це неодноразово на сторінках нашої газети застерігав районний лікар-фтизіатр Іван Усенко, наголошуючи, що в Україні існує епідемія туберкульозу. Сухоти — це соціальна хвороба. Особливо вона прогресує зараз, коли зростає зубожіння населення, безгрошів’я і безробіття.
Ще кілька слів хочу сказати про онкологію. Важко сприймати щоденні звернення про допомогу у лікуванні раку, які лунають звідусіль. Соціальні мережі рясніють оголошеннями про те, що сім’ї не мають змоги долати цю страшну недугу і просять скинутися коштами на дороговартісне лікування для членів своїх родин. Особливо боляче сприймаєш інформацію про захорювання маленьких українців. А держава залишила їх напризволяще.
Те саме можна говорити і про лікування, реабілітацію наших захисників після важких поранень на Сході України. Часто і для них бракує державних коштів, аби повернутися до нормального життя. Допомагають благодійники, прості громадяни, милосердні до чужого болю.
І наостанок про таке. Розпочали матеріал з сумної статистики смертності українців за два місяці. До них ще додадуться цифри за березень, квітень, травень. Аби демографічна ситуація змінилася, аби смертність зменшилася, необхідно створити умови, які запобігали б недугам, вчасно рятували життя. Адже часто чуємо, що вмирають люди, бо не мають грошей на лікування. А нині, у час економічної кризи і пандемії коронавірусу, ця проблема ще більше загострилася.
Є певні потуги міністра Максима Степанова щось змінити на краще у нашій медицині. Що з того вийде, поживемо — побачимо. Але для цього загалом у державі мають змінитися пріоритети. І головним серед них має бути охорона здоров’я та ефективне лікування українців, запровадження нових методів, наукових розробок, аби не шукати шляхів порятунку за кордоном. Для цього потрібна фінансова підтримка держави.
А поки що долаємо коронавірус. Пом’якшуються карантинні обмеження. Але це не означає, що потрібно розслаблятися, що у нас уже не існує загрози поширення небезпечної недуги. Тому варто дотримуватися правил, санітарних умов, дбати про безпеку свою і своїх рідніх.
Будьте здорові!
Світлана МОРОЗ.

Залиште Ваш коментар
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Перевести