Замість святому Миколаю – лист військовому з найзаповітнішим
бажанням про Перемогу і мир
З початком дії Закону України «Про Службу військового капеланства» отець Василь Боднар, настоятель Шепетівської парафії Української Греко-католицької церкви, ухвалив рішення про офіційну службу в ЗСУ. Він підписав контракт та став офіцером Збройних Сил України, молодшим лейтенантом на посаді військового капелана в/ч А 3730.
З вересня цього року отець Василь перебуває у зоні проведення бойових дій на Південному напрямку. Військовий капелан тимчасово прикомандирований до підрозділу зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил оборони, котрий виконує там бойові завдання.
— Захисникам на війні направду зараз дуже важко. Тут немає різдвяно-новорічних настроїв і через зрозумілі причини про будь-які святкування не йдеться. Звичайно, я своєю скромною присутністю, розмовами та проповідями трішки нагадую, що наближається різдвяно-новорічний період. Бо, попри важкі обставини, у кожного з них є свої сімʼї: батьки, дружини, діти. Стараюсь підтримувати між ними дух Різдва, піднімати морально-бойовий настрій, — ділиться отець Василь Боднар.
За його словами, підтримка з тилу допомагає військовим триматися і продовжувати твердо стояти на захисті кордонів України.
— Ще з 2014 року найбільшою цінністю моральної підтримки на фронті вважаю дитячі листи. Скільки б їх не було, яку кількість хлопці б їх не отримували, вони завжди їх зберігають. Це для них — найкращий оберіг, який мотивує, дає силу, віру та підтримку не опускати руки.
Також вважаю, що ці листи працюють у дві сторони. З одного боку, вони зігрівають душу військового, дарують певну мотивацію. А з іншого — дитина, яка написала цей лист, також стає учасником нашої боротьби. Війна рано чи пізно закінчиться, а маленька дитина з садочка чи початкової школи усе життя буде памʼятати, як долучилась до оборони. Цей момент залишиться у памʼяті звитяжною сторінкою нашого спротиву.
І саме такі діти стануть новим поколінням України, котрі знатимуть, якою ціною нам є ця країна. Сподіваюсь, вони захочуть жити чесно, гідно, не бруднитимуть українську землю корупцією. Це буде нова генерація нашої нації. Те, власне, за що ми зараз боремося, — наголошує військовий капелан.
Традиція написання листів святому Миколаю нині набуває нового значення. Оскільки останні роки для нас справжніми чудотворцями стали військові, котрі жертвують найціннішим заради збереження України, наближення Перемоги та миру.
— Дякую усім, хто допомагає підрозділам наших захисників. Недавно я завозив бензиновий генератор від Шепетівського ЗДО № 7 «Дюймовочка», окопні свічки, солодощі, листи від учнів Пліщинської гімназії, а також від парафіян УГКЦ з Шепетівки, Нетішина, Антонін, Чемерівців та Дунаївців.
Окопні свічки — це такий ресурс, який потрібен завжди. Особливо у зимовий період. Вони допомагають зігрітися, підігріти воду, розігріти їжу. Це те, що треба постійно і багато.
Зараз вдалися до кращого способу — замість парафіну заливають гелевий антисептик. Від нього значно більше тепла і він не коптить на противагу окопній свічці, після спалювання якої у бліндажі немає чим дихати. Гелевий антисептик не дає запаху, має більший ККД і зручніший у плані, що не треба тягати по бліндажах ящики з окопними свічками. Може бути одна посудина, у яку просто доливається гель. Ось така осучаснена альтернатива.
У зимовий період військові також дуже потребують хімічні термогрілки для взуття і для рук. Є спеціальні пакетики з хімічними сполуками, які при контакті з киснем починають гріти. Кидаєш їх у кишені чи взуття і так кілька годин тримається тепло, — розповідає отець Василь.
Якщо хтось має можливості і хоче до Різдвяно-Новорічних свят зробити військовим подарунок, то хімічні термогрілки та гелеві свічки стануть дуже великою допомогою захисникам на фронті.
— Нам треба мобілізовувати усі наші старання, зусилля та працю. Не конче, щоб усі йшли на війну, але конче, щоби кожен якісно виконував свою роботу, яку може робити для блага нашої країни та на підтримку ЗСУ.
Якщо порівняти з 24 лютого 2022-го, ми тоді були максимально обʼєднані, кожен розумів, що він робить. Сьогодні, на жаль, десь та єдність втрачається. Пропаганда ворога дуже впливає. І чомусь війна залишається все більше справою військових. У мирному житті дехто просто чекає, аби усе скінчилося та припинили стріляти.
Проте, якщо ми не будемо обʼєднані, війна закінчиться, але нашим програшем. Нам треба вистояти, мати свій розум.
Хоч якою б важкою не була ця війна, як би сильно не лютував проти нас агресор, ми вистоїмо. Але тільки разом! Попри все, на усіх рівнях, — додає військовий капелан, отець Василь Боднар.
Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.