ГОЛОВНА СТОРІНКА СуспільствоЗахисники Афган – кривава рана

Афган – кривава рана

35 переглядів

«Спогади» — так назвав свою книгу, яка вийшла у харківському

видавництві, шепетівчанин, воїн-афганець Микола Ліончук

— Давно мріяв написати правду про війну в Афганістані. Про те, як воювали і вмирали мої земляки, про страшні будні наших солдатів, 18-20-річних хлопців, які, так само, як і я, потрапили туди прямо зі шкільної парти, — зауважує  на зустрічі-презентації, яка відбулась 7 лютого у міській бібліотеці № 1, колишній кулеметник третього відділення першого взводу третьої десантно-штурмової роти Хирівського десантно-штурмового батальйону Микола Іванович Ліончук, який проходив службу у складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан у 1980–1981 роках.

Він народився 16 липня 1961 року у с. Коськові Шепетівського району у багатодітній селянській родині. Навчався у Коськівській середній школі. До армії працював у Шепетівському міжколгоспбуді, там закінчив курси мулярів.

У листопаді 1979 року був призваний до лав Радянської Армії і направлений для несення служби у 39-ту окрему десантно-штурмову бригаду, яка дислокувалась у містечку Хирів на Львівщині. У січні 1980 року відбув до Афганістану, під Джелалабад (провінція Нангархар). Брав участь у 32 бойових операціях.

Книга спогадів М.Ліончука присвячена 30-річчю виведення військ з Афганістану.

На заході були присутні його бойові побратими та їхні дружини, члени сімей афганців, яких уже немає серед нас, бібліотекарі міських, сільських, шкільних бібліотек, вчителі історії, викладачі медичного училища, коледжу, професійного ліцею та інші небайдужі шепетівчани.

— Я розповів історію життя шістнадцяти молодих юнаків Шепетівки та Шепетівського району, які 18-річними, одними з перших були вкинуті у горнило афганської війни. Вірні військовій присязі та інтернаціональному обов’язку, вони служили у Хирівському десантно-штурмовому батальйоні. Це частина їхнього молодого життя.

У цій книзі зібрані розповіді про події, в яких вони брали участь. Це жива пам’ять про тих, хто залишився живим, хто віддав молоде життя за чужі інтереси, хто через поранення і хвороби відійшов у вічність у післявоєнний період. Молодими і сміливими вони залишаться у нашій пам’яті на все життя, — говорить автор книги.

Учасники народного аматорсько-молодіжного театру-студії «Браво» Шепетівського будинку культури (керівник Галина Червінська) представили літературну композицію «Мій біль — Афганістан».

Ведуча заходу Зінаїда Романюк запросила до слова голову Шепетівської спілки ветеранів Афганістану Валерія Окорського. Він пригадав деякі епізоди афганської війни, розповів про роботу з патріотичного виховання учнів загальноосвітніх закладів міста і району, студентів ліцею, коледжу та медичного училища.

Один з героїв книги, воїн-афганець Іван Вичавка із с. Ленковець, який є одним із спонсорів цієї книги, нагадав, яким страшним іспитом для них, тоді ще 18-річних юнаків, став Афганістан.

Автор і виконавець багатьох пісень про Афганістан, воїн-афганець, бард Іван Федась виконав п’ять пісень. Слухачі зі сльозами на очах аплодували за кожну виконану пісню.

На зібранні виступила упорядник книги, яка здійснювала комп’ютерну верстку та роботу над книгою, керівник літературно-мистецької студії «Доля» Віра Кухарук. Протягом останніх шести років члени студії видали шість збірників віршів про афганську війну. Особисто Віра Василівна написала цілий цикл поезій про Афган. На завершення вона прочитала власні вірші.

З вітальним словом виступили вдова воїна-афганця Ігоря Алексєєва Світлана, директор Ленковецької ЗОШ Галина Безкоровайна, дружина воїна-афганця Любов Гуринович.

На зустрічі своїми думками поділився поет Олександр Царик. За ті роки, що відділяють нас від закінчення існування СРСР, багато чого зазнало докорінних змін. Насамперед, змінилося ставлення до подій тих часів, які стали невід’ємною частиною історії. Проте досі сумні спогади завдають нестерпного болю тисячам людей.

Хто винен у тому, що у мирний для країни час гинули люди? Тут важко не погодитися з автором книги Миколою Ліончуком: страшну війну на території іншої держави розпочало колишнє керівництво Радянського Союзу. У книзі опубліковано матеріали про шістнадцятьох солдатів — шепетівчан, які були призвані до лав Радянської Армії з Шепетівщини. Вміщено багато фотографій того часу, портрети та короткі біографії воїнів-інтернаціоналістів. Більшість з них були нагороджені орденами та медалями, дехто – посмертно. Потрібно не забувати про героїзм цих людей, яких юними закинули у чужу країну на виживання, на їхньому прикладі виховувати нащадків.

Олександр Царик прочитав свої вірші, присвячені воїнам-афганцям.

Під час роботи над книгою Микола Іванович зустрічався з побратимами, пригадував деталі бойових операцій, розшукував земляків, які воювали у Хирівській ДШБ. Йому вдалося розшукати родину начальника секретного відділу ДШБ Миколи Остапчука, нашого земляка, який загинув в Афганістані.

Автор подарував книги побратимам, загальноосвітнім закладам, бібліотекам міста і району. Він висловив щиру вдячність за допомогу у виданні книги голові Ради директорів корпорації «Сварог Вест Груп» Миколі Агаркову, депутату Хмельницької обласної ради Враму Мовсісяну, Шепетівській автошколі «Подільський вітерець», Шепетівській спілці ветеранів Афганістану.

Коли почалась агресія з боку Росії, багато колишніх «афганців» одними з перших вирушили на захист східних кордонів країни. Вони вірять, що Україна переможе, що її багатостраждальний народ вистоїть у цій борні, здобуде перемогу над ворогом і заживе мирно та щасливо.

Віра КУХАРУК.

Залиште Ваш коментар
Перевести