Андрій Пирожок — молодий шепетівчанин, колишній випускник НВК №3. Зараз проживає у Києві, оскільки навчається на третьому курсі національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Здобуває освіту за спеціальністю «Видавництво та поліграфія». Але він зовсім нетиповий студент, і саме про такого можна сказати: «Молодь уже не та…».
Про своє «доросле» життя, хобі, яке стало професійною роботою, та фінансову незалежність Андрій розповів для газети «Шепетівський вісник».
Від аматорського фотографування до професійної відеозйомки
Колись, ще у шкільні роки, я почав захоплюватися фото. Фотографував усе підряд: людей, квіти, пейзажі, бджіл, птахів, події… Далі були перші проби фотозйомок на замовлення. Тому, коли поїхав навчатися до Києва, продовжив улюблене заняття. Але паралельно із знімкуванням намагався ще на телефон знімати кілька відео, з яких монтував невеликі відеоролики з нарізками подій, що відбувалися.
Одного разу, коли прийшов на замовлення фотографувати захід, мені запропонували провести комерційну відеозйомку. Я вирішив спробувати. Вийшло ніби непогано. Замовник залишився задоволений. Наступні рази, коли мене запрошували фотографувати, я уже також пропонував послуги з відеозйомки.
Так, з часом я почав більше цікавитися відео. На зароблені кошти придбав нове обладнання. Орендував додатковий реманент: освітлювачі, мікрофони тощо. Вивчав детальніше специфіку цієї сфери. Згодом практично відмовився від фотографування. І вже останніх півтора року, починаючи з другого курсу, я займаюся винятково відеозйомкою.
Через деякий час я зрозумів, що моє хобі починає переростати у професійну зайнятість. І щоб удосконалюватися у цьому напрямку, покращуватися як фахівцеві та мати можливість реалізувати більше ідей, я вирішив шукати команду однодумців. Отож зараз працюю спільно з трьома хорошими спеціалістами, які виконують функції монтажера, графічного дизайнера та асистента. Така собі агенція відеозйомки. Тож найближчим часом планую офіційно зареєструвати організацію.
Університет і саморозвиток
Попри своє професійне захоплення, все ж таки головне — це навчання в університеті. Продовжую відвідувати пари, які вимагають обов’язкової присутності. Вчасно здаю всі необхідні самостійні роботи та складаю іспити. Зараз саме готуюся до захисту курсової.
Ідеальним варіантом для мене було б вільне відвідування, щоб мати змогу офіційно навчатися за графіком, який зручно поєднувати з роботою. Але, на жаль, цього університет не дозволяє. Тому у пріоритетах — щодня бути на університетських лекціях. Для мене ціннішими є знання, які я зможу у майбутньому застосовувати у практичній діяльності.
А нині робота з відео — це моє навчання і саморозвиток. Тут я отримую багато нового, тому що обрана професія — це сфера, у яку потрібно постійно занурюватися і детально вивчати. Починаючи від продумування сюжету, процесу самих зйомок до вивчення комп’ютерних програм з відеомонтажу. Окрім цього, працюючи у команді, я вчуся веденню власного бізнесу. Думаю, як краще організувати роботу кожного, як знайти клієнтів, як прораховувати кожен крок, щоб розвиватися у професійному та фінансовому плані. Напрацьовую власні секрети, які покращують якість роботи.
Паралельно з цим я постійно здобуваю, як кажуть, ще й неформальну освіту. Це, зокрема, відеоуроки на Ютубі, участь у різних форумах, тренінгах, курсах як з вітчизняними, так і закордонними спікерами. Також мотиваційні та бізнесові книги. Ну, і найцінніше — це просто зустрічі та спілкування з людьми у професійному середовищі.
Одноденні зустрічі чи форуми часто додають заряду мотивації та дарують багато нових знайомств. А на довготривалих навчаннях та тренінгах можна отримати більш фундаментальні знання для використання у власній професійній зайнятості.
І все ж таки найбільше корисного і цікавого я черпаю саме від спілкування з людьми. Зізнаюсь, що раніше я був не дуже комунікабельним. Але виходив із зони комфорту і розвивав у собі ці навички. Адже якраз вміння комунікувати та нові знайомства є дуже важливим для подальшого розвитку.
Тайм-менеджмент та детальне планування
Дисципліна, самоорганізованість та відчуття власного часу — основа мого теперішнього життя. Вже понад 3 роки я щодня пишу собі плани та звіти. Вранці продумую і фіксую, що маю виконати, а увечері підсумовую, що вдалося, а що потрібно запланувати доробити.
Почав так діяти з власної потреби. Адже у певний момент, коли стало з’являтися більше завдань, зустрічей, замовлень на зйомки, потрібно було якось все це поєднувати з навчанням, організовувати, аби все встигнути зробити. Можу з упевненістю сказати, що така система структурування дня дуже дієва і дає продуктивні результати.
Окрім щоденних у мене також є плани на рік. До них я регулярно повертаюся раз на три місяці. Для цього спеціально виділяю суто окремий день. Щось корегую і працюю далі у конкретно визначених напрямках. Таке відчуття власного часу дозволяє встигати і реалізовувати свої мрії.
Але не варто мене сприймати як людину, яка скрупульозно живе суто за графіком. Насправді я буваю спонтанним. Наприклад, можу сидіти і працювати, а потім раптом вирішую, що мені потрібно поїхати до Львова. І за можливості через кілька годин вже можу бути у потязі. Також була ситуація, коли знайомі зателефонували і повідомили, що є можливість взяти участь у зйомці. Мені зацікавила пропозиція і через дві години я прямував до «південної Пальміри» — Одеси. Це дуже класно! Власне, через те, що у мене є система планування, я можу швидко коригувати свій час. Дивлюся у календарі, що і куди з сьогодні можу перенести на інші дні. Звісно, якщо це не зйомка, яка запланована на конкретний час і яку я, швидше за все, не зможу перенести. І без проблем звільняю кілька годин чи день-два для нової ідеї або ж пропозиції. Планування дозволяє мені бути більш гнучким і встигати робити все, що хочеться.
Важливо не лише отримувати знання, а й ділитися ними
Планування і звіти я спершу писав суто для себе. А потім зрозумів, що весь список ефективніше і швидше виконується, якщо його комусь показати і публічно пообіцяти виконати. Тобто з’являється соціальна складова. Це збільшує відповідальність і поліпшує дисциплінованість. До того ж, це можливість показати іншим, як я живу, що роблю і поділитися власним прикладом організації свого часу. Раптом комусь це також стане цікавим. І коли мене запитують, як мені вдається досягати того, що маю зараз, я відповідаю: «Це завдяки плануванню, дисципліні». Так у моєму профілі у соціальній мережі Інстаграм з’явилися «Челендж-дисципліни» — щоденні публікації з планами і звітами за день.
З часом люди почали на це звертати увагу. Писали приватно, запитували, чи можна дізнатися більше про систему планування. Мене це мотивувало ще більше. Такий класний досвід допоміг зрозуміти, що мені подобається ділитися знаннями. Особливо, якщо бачу, що в інших це теж починає працювати. Один знайомий написав, що пів року тому, коли налаштував своє планування і почав його застосовувати, то у нього збільшилися фінансові надходження і це суттєво допомогло. Такі результати надихають продовжувати робити подібне і збільшувати свій позитивний вплив на інших.
Відпочинок та вільний час
У мене був досить тривалий період, близько року, коли я практично не відпочивав. Іноді я міг виділити собі кілька годин увечері, щоб подивитися якийсь фільм. Але так, щоб на цілий день запланувати собі відпочинок, такого довго не було. Напевно, такий період був потрібен, щоб отримати стрімкий внутрішній і професійний ріст. Проте все-таки треба вміти дотримуватися певного балансу. Адже, якщо довгий час не відпочивати, то з’являється, так би мовити, вигорання та апатія до усього, що треба робити. Згодом я це усвідомив і зараз обов’язково планую собі дні відпочинку.
Мене дуже заряджають подорожі. Люблю відвідувати міста України, гуляти новими вулицями, місцями у межах одного міста. Але найбільше надихають поїздки за кордон. Багато хто думає, що це дуже дорого. Хоча насправді автобусні тури бувають досить бюджетними. І більшість за бажання може собі це дозволити.
Спілкування з друзями — це теж надзвичайно приємний відпочинок. Ми намагаємось його урізноманітнювати, зокрема, влаштовуємо велопрогулянки, спільні перегляди фільмів, вилазки на природу…
Якщо говорити про читання, то є книги, які я читаю для професійного розвитку. Тоді паралельно конспектую головні думки, обдумую, як це можна втілити на практиці. Тому відпочинком це важко назвати. А є й такі книги, які читаю для розрядки, хоча навіть у них теж можна знайти багато повчального. Наприклад, з реакцій головних героїв на якісь певні події.
Поради для однолітків та однодумців
Мій стиль та темп життя підійде далеко не кожному. Тож говорити, що власний приклад є єдино правильним я не можу. Головне, щоб усі знайшли заняття до душі, щоб робота була завжди у задоволення.
Важливо зрозуміти, хто є хто у вашому оточенні, й відчути, чи саме це оточення вам потрібне для особистісного розвитку. Знаходьте людей, які уже досягли чогось у житті. Знайомтеся з ними, спілкуйтеся, надихайтеся і досягайте своїх цілей.
Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.