Давно відома істина, що талановита людина талановита в усьому. Переконатися, що це справді так, можна відвідавши виставку «Червоне – то любов, а чорне – то журба», яку презентували 24 березня у музеї М.Островського Ірина Понятовська і Володимир Монтач.
Ці дві особистості добре відомі не тільки на теренах Шепетівщини.
Уже більше тридцяти років лікує дітей лікар-педіатр вищої категорії Ірина Понятовська. Свій авторитет серед маленьких пацієнтів та їхніх матусь вона здобула копіткою працею, професіоналізмом, людяністю і готовністю завжди прийти на допомогу. Нині опікується приватним медичним центром, лікує уже дітей і онуків своїх перших пацієнтів.
Але невгамовний характер Ірини Петрівни, її упевненість, цілеспрямованість відкривають нові грані особистості. Нині – це написання картин, які представлені у музеї М.Островського. Хоча Ірина Петрівна стала творити порівняно недавно, її творчий доробок налічує близько 50 полотен, кожне з яких відкриває барви душі лікаря і художниці.
Основна тема – це квіти, які в Ірини Петрівни виходять з-під пензля дуже гарні. Зокрема, полотна «Бузок», «Маки», «Соняшники», «Півонії», «Троянди» та інші. Кожна із картин має свій, так би мовити, характер і притягує погляд, ніби магнітом. Ці картини мають щось неповторне, і мені згадалися полотна відомої української художниці Марії Примаченко, у якої також дуже багато картин з квітами.
Дуже вдало поєдналися на виставці картини Ірини Понятовської та Володимира Монтача.
Володимир Васильович – художник-професіонал, викладач вищої категорії Шепетівської ДХШ. Десятки учнів стали його послідовниками, а твори Володимира Монтача прикрашають колекції поціновувачів мистецтва не тільки в Україні. Картини митця, здебільшого, філософські, біля них треба зупинитися і замислитися. Чимало робіт майстра присвячені темі війни в Україні і тим подіям, які хвилюють суспільство, — приватизації, об’єднанню суспільства тощо.
І ось цей контраст вдало поєднав роботи художниці, яка робить перші кроки, і метра, який допоміг Ірині Петрівні знайти свою неповторну палітру для самовираження… (продовження у друкованій версії газети “Шепетівський вісник”).