Цього року остання чверть навчання у школі була дуже нетипова. Пандемія коронавірусу та карантинні обмеження внесли свої суттєві корективи. Якщо ще у березні були сподівання, що все повернеться у звичний формат, то за кілька тижнів школа повністю переформатувалася у роботу онлайн.
Вайбер-чати, «Зум», хмарні технології «Гугл-диску», «Клас гугл», «Кахот»… Усе це вже звичні слова для кожного вчителя, учня та батьків. Останні найбільше відчули усі особливості дистанційного навчання. Адже у переважній більшості саме на плечі батьків лягла відповідальність за успішність їхніх дітей.
«Якщо кожен учень з нетерпінням чекає на закінчення навчального року, то цього разу з величезним полегшенням зітхну і я. Звичайно, мій обов’язок, як мами, пояснювати своїй дитині незрозумілі їй речі та, за потреби, у всьому допомагати. Але я за спеціальністю далеко не педагог. Одна справа розуміти весь шкільний програмовий матеріал, а інша — якісно його пояснити і донести до дитячого мислення. Довелося багато згадувати та застосовувати імпровізацію.
Практично нам, батькам, довелося перейняти функції вчителів. Паралельно це потягнуло за собою додаткові витрати. Довелося удвічі чи навіть утричі більше часу витрачати на виконання уроків, жертвуючи особистими, а часто навіть робочими справами. Ми разом писали диктанти, розв’язували до ночі задачі, вивчали англійську граматику.
Кожен навчальний заклад по-різному організовував дистанційне навчання. Назвати його якісним здобуттям і засвоєнням знань важко. Адже до цього не був готовий ніхто — ні професійно, ні морально. Окремі вчителі знаходили дистанційний контакт з дітьми, але вистачало і таких, які вважали, що просто написати завдання у вайбер-чаті і таким же способом отримати уже виконане завдання — це і все онлайн-навчання.
Виклик з пандемією показав, що нам усім — і вчителям, і батькам, і дітям — ще є до чого прагнути. Головне, аби було спільне бажання долати ці труднощі.
Шкільний карантин нам коштував чимало: недоспаних ночей, витрачених нервів, додаткової врівноваженості та вміння до самоорганізації. Але ми це зробили. Після такого досвіду, я упевнена, батьки набагато більше почнуть цінувати роботу вчителів. Тому хочу щиро подякувати педагогам за їхню працю, дітям — за витримку, а собі за те, що таки пережили цей важкий для нас час».
Христина ЯНУШЕВСЬКА,
мама учениці 4-го класу.
Записала Марина ЛОЖКІНА.