Дев’яносто років для Всесвіту – це маленька крихта у просторі часу, а 90 років для людини – то ціла епоха, яка вмістила у собі все: війну і мир, сльози і радість, втрати і здобутки. Це справжній скарб мудрості, досвіду та сили духу.
Свій поважний ювілей відсвяткувала жителька Ганнопільської громади Анастасія Федорівна Шавкун із села Довжки.
Народилась іменинниця 26 лютого 1935 року в Казахстані. Проте коріння родоводу шановної ювілярки сягають України. Адже саме тут місце народження і тривалого проживання її мами, яка з часом була вимушена виїхати до Казахстану.
Сім’я Анастасії Федорівни жила дуже бідно. Тому вже у 9 років маленька дівчинка трудилась на фермі, аби підзаробити на хліб. У Казахстані наша іменинниця зустріла своє кохання, тут вийшла заміж, з чоловіком виховала та поставила на ноги трьох дітей. Працювала у місцевому колгоспі, а згодом тривалий час — медичною санітаркою.
На її долю випало чимало трагічних подій і випробувань. Свого часу жінка зазнала важких і болючих втрат найрідніших їй людей. Однак, незважаючи на усі перипетії та негаразди, які підготувала їй доля, вона зуміла зберегти у своїй душі неймовірну доброзичливість, оптимізм, любов та жагу до життя.
У 1996 році пані Анастасія переїхала жити в Україну, у село Довжки, де зараз і проживає. Ювілярці є чим пишатися: вона — любляча мама двох доньок, турботлива бабуся чотирьох онуків та одного правнука, котрі безмежно радують її та піклуються про берегиню роду.
Жінка має чудову пам’ять, вправно займається рукоділлям: в’яже теплі шкарпетки, а ще — неймовірно красиві килимки.
У святковий день ювілярку вітали рідні, численні гості. Вони побажали прекрасній жінці міцного здоров’я, невичерпної енергії та ще багато активних років життя.
Іменинниця привітно зустріла гостей, подякувала за теплі слова, гостинці, а головне – за увагу. Дивлячись на цю життєрадісну, жваву та привітну жінку, важко повірити, що за її плечима 90 прожитих літ.
Ніколи не думала іменинниця, що у своєму поважному віці вона вдруге стане свідком війни. Та, попри все, ювілярка щиро вірить, що український народ неодмінно здолає супротивника, молиться за наших захисників та захисниць і мріє дочекатися довгоочікуваної Перемоги.
Поза сумнівом, такі довгожителі, як Анастасія Федорівна, – це окраса та гордість нашого краю, носії традицій, глибокої життєвої мудрості, а крім того – гарний приклад для наслідування. Тож нехай доля дарує їй ще багато років життя!
Маргарита МЕДВЕДЮК.