З кожним роком, прожитим нами після початку російсько-української війни на Донбасі, очікування миру стає все більш болісним. Уже сьомий рік на війні гинуть сини України. Безповоротні втрати вимірюються сотнями, тисячами. Святий обов’язок кожного українця — пам’ятати про тих, хто віддав життя за наш мир і спокій.
Дев’ятнадцятого червня – день пам’яті нашого земляка, Народного Героя України, полковника Ігоря Вікторовича Ляшенка, командира першого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Рік 2014-й був роком важких боїв, перших страшних втрат. 19 червня точився бій на лінії смт. Ямпіль (Донецька обл.) – с. Закітне (Луганська обл.).
Старший лейтенант Петро Мотрук, учасник бою, згадує: «У Закітному бій був важким… Ми його виграли, через кілька днів після того бою Гіркін (командир сепаратистів) написав у себе у соцмережах, що працювали елітні війська. Ми зайняли одну з висот. До нас під’їхав заступник комбата із хлопцями. Тоді ми й дізналися, що загинув комбат Ігор Вікторович Ляшенко. Я ніколи не бачив, щоб плакала така кількість чоловіків одночасно. Ми його поважали. Нас було 150 осіб, і усі вшанували комбата, стоячи на горі…».
Комбат Ляшенко вміло керував боєм, але БТР, на якому він їхав із групою розвідників, потрапив на засідку терористів. Зав’язався бій, у якому загинуло 7 військових, серед них — і наш земляк. Це були перші втрати героїчної 24-ї механізованої бригади. У тому бою було знищено понад 300 бойовиків, захоплено БРДМ та вантажний автомобіль «КамАЗ» із встановленими на ньому ДШК, ПЗРК, гранатометом та стрілецькою зброєю російського виробництва.
Минуло шість років з того чорного дня, 19 червня, та біль втрати не вщухає. Ігор Вікторович живе у спогадах рідних, друзів, однополчан. А документи, світлини, його особисті речі стали музейними реліквіями.
Спогади – це та життєва ниточка пам’яті між поколіннями, яка ніколи не повинна обірватися. Їх неможливо читати без хвилювання.
Підполковник Андрій Андріяш згадує: «Наша бригада була пошматована у боях 2014-го року. Найстрашнішим був перший бій під смт. Ямполем, с. Закітним, у якому загинули командир першого батальйону Ігор Ляшенко, командир розвідгрупи, капітан Степан Воробець, старший сержант Андрій Товстюк, старший солдат, розвідник Юрій Прихід, снайпер-розвідник Віктор Семчук, солдат, розвідник-кулеметник Микола Шайнога, старший солдат, розвідник Віктор Сивак. Пам’ять про них живе у нашій бригаді.
Комбат Ляшенко для нас назавжди залишиться взірцем відданості своїй справі, мужності, взірцем того, як потрібно ставитися до життя, до людей, родини, дружини та дітей, яких він дуже любив».
Старший прапорщик О.В.Нечипоренко: «Ігор Ляшенко — людина з великої літери… Ніколи не боявся говорити правду. Був добрим і строгим. З повагою ставився до солдатів. На війні комбат показав себе з найкращого боку. З ним не страшно було йти в бій, він завжди був надійним, впевненим, сильним. Сержант М.Бабій: «Навесні 2014 року ми вирушили з місця пос­тійної дислокації для виконання завдань. Це був переломний момент у душі кожного з нас. З перших днів ми були твердо настроєні на різний розвиток подій, але сама думка, що ми під командуванням кращого командира, не давала приводів для хвилювань і вагань у наших діях. Складність обставин була дуже велика, та комбат знаходив час для бійців, цікавився їхнім здоров’ям, побутом, особистими питаннями. Він був для нас і командиром, і другом, і батьком.
І сьогодні у стінах і на території 24-ї ОМБр відчувається постійна присутність і підтримка полковника І.Ляшенка. Він завжди з нами, для нас він живий, він у наших думках і у нашій пам’яті».
Визначною подією для 24-ї механізованої бригади, для рідних, для всіх шепетівчан стало присвоєння полковнику Ігорю Вікторовичу Ляшенку високого звання Народний Герой України у 2019 році.
На основі спогадів рідних, близьких, побратимів у 2017 році видано книгу «Ігор Ляшенко: позивний «Беркут». Це своєрідний словесний пам’ятник Герою. До нашого музею надходять нові спогади побратимів Ігоря Ляшенка.
Бойові офіцери, друзі Ігоря Ляшенка прагнуть видати друге видання книги — доповнене, на основі досліджень, проведених ними за останні шість років. Хочеться побажати їм успіхів, а ми, шепетівчани, завжди будемо берегти пам’ять про Народного Героя України Ігоря Ляшенка.
Л.ЮХИМОВИЧ,
науковий співробітник
Музею пропаганди.