Про бої за Шепетівку було опубліковано чимало книг, статей, записано велику кількість спогадів воїнів-визволителів. Сьогодні їх можна переглянути у фондах музею М.Островського.
Цікавим для дослідників боїв на Шепетівщині є журнал бойових дій 148-ї стрілецької дивізії під командуванням Андрія Авксентійовича Міщенка, яка найбільше відзначилась у боях за районний центр. Повна її назва — 148-а стрілецька Чернігівська, Червонопрапорна, орденів Суворова і Кутузова дивізія.
Ось лише хроніка кількох днів її кровопролитних боїв за наше місто.

26 січня 1944 року
О 23.00 25 січня дивізія отримала завдання – здати оборонний рубіж у районі с. Савичів частинам 351-ї стрілецької дивізії і до 15.00 26 січня зосередитися у районі хутора Крижова Буда, а до 18.00 зайняти вихідний рубіж: просіку, що за 1200 м північніше висоти «228,8» у готовності до переходу в наступ.
Навчальна рота дивізії з 3-ю батареєю 226-го винищувального протитанкового дивізіону до 9.00 26 січня змінила 3-й батальйон 654-го стрілецького полку і зайняла рубіж на західних та південно-західних околицях с. Рудня-Новенька.
Цього дня дивізія отримала наказ командира 18-го гвардійського стрілецького корпуса, генерал-майора Афоніна – вранці 27 січня перейти у наступ, прорвати оборону ворога на рубежі р. Цвітохи на захід від с. Климентовичів та вийти на північну околицю Шепетівки, у подальшому – знищити ворога у Шепетівці і вийти на південно-західну, південну і південно-східну околиці міста.
Дивізія, прориваючи фронт протяжністю у 5 кілометрів, мала на ділянці прориву до 2500 багнетів, 100 ручних і 49 станкових кулеметів, 76 гвинтівок і близько 975 автоматів.
Для забезпечення наступу на Шепетівку дивізії був наданий 1178-й винищувальний протитанковий артполк, який мав на озброєнні 8 гармат (76 мм). Також дивізію підтримували: два гаубичних полки 2-ї гвардійської артбригади, 1889-й самохідний артполк і 98-й гвардійський мінометний полк реактивних систем, два дивізіони далекобійної артилерії 1156-го армійського гарматно-артилерійського полку.
Обрана для прориву і наступу ділянка являла собою болотисту лісову місцевість без наявності прохідних доріг для автотранспорту, що було перепоною для маневру полкової та протитанкової артилерії. Непрохідність ділянки обумовлювалась ще й вогкою погодою та наявністю поверхневих вод.
Напередодні наступу дивізія перед своїм фронтом мала 504-й та 506-й піхотні полки 291-ї німецької піхотної дивізії, що були підсилені важкою артилерією.

27 січня 1944 року
О 10 год. 20 хв. після короткого артвогневого нальоту з вихідного рубежу – просіки, що за 1200 метрах на північ від висоти «228,2» – дивізія перейшла у наступ.
До 17.00 507-й та 654-й стрілецькі полки, зломивши супротив груп піхоти і окремих вогневих точок противника у лісовому масиві, вийшли на рубіж дороги, що веде із с. Городнявки до м. Шепетівки. Далі, продовжуючи ламати супротив противника на рубежі дороги, полки з боєм вийшли на завдані рубежі: 507-й стрілецький полк – перехрестя шосейної дороги та залізничної колії, що за 800 метрів на північний захід від висоти «235,0»; 654-й стрілецький полк – СКИП (північна околиця Шепетівки).
Не маючи успіху прориву на с. Климентовичі, за наказом командира дивізії 496-й стрілецький полк перегрупував сили, підтягнув всю підтримуючу артилерію і о 16.00, маючи попереду бойових порядків дивізіон самохідної артилерії (8 гармат), штурмом оволодів с. Климентовичами. Надалі продовжував виконувати поставлене завдання, наступаючи уздовж дороги, що веде з с. Климентовичів до м. Шепетівки.
За день боїв дивізія зазнала втрат: убито – 77, поранено – 103, загалом – 180 осіб.
Ворог втратив вбитими і пораненими близько 150 осіб. Взято у полон 21 солдата 291-ї дивізії вермахту. Захоплено 8 автомобілів, 1 танкетку, 3 мінометні батареї, 1 протитанкову гармату, близько 30 кулеметів, 20 гвинтівок та інше військове майно.
Командний пункт дивізії – район казарм (нині 5-е містечко).

28 січня 1944 року
Дивізія продовжувала вести бій за оволодіння Шепетівкою. До 23.00 27 січня центром і лівим флангом вийшла на рубіж залізничної колії, що веде з м. Шепетівки до с. Кам’янки.
О 9.00 ворог сконцентрував у районі с. Городища близько 50 танків, 40-50 самохідних гармат і 60 автомобілів з піхотою, перейшов до активних дій і завдав контрудар у таких напрямках:
а) силою до 35 танків і двох батальйонів піхоти обходом з південного сходу між м. Шепетівкою і с. Судилковом на залізничну станцію (північну);
б) силою до 15 танків з самохідними гарматами і до батальйону піхоти – по центру міста;
в) силою 12 танків з самохідними гарматами, автоматниками і до батальйону піхоти обходом з південного заходу у напрямку на казарми (район 5-го містечка).
Дії танків і піхоти противник підтримував потужними артмінометними нальотами і дія­ми важкої артилерії з глибини. Маючи численну перевагу у живій силі і техніці, ворогу вдалося потіснити бойові порядки радянських військ і частиною сил вклинитися на південну околицю Шепетівки.
Організованою контратакою за підтримки гаубичної артилерії з глибини, до 12.00 становище було відновлене.
О 13.00 ворог провів другу атаку бойових порядків обходом Шепетівки з південного заходу і південного сходу і після запеклого бою потіснив 507-й стрілецький полк, вклинившись у центральну частину міста у напрямку школи (ЗОШ № 4). Інша група, яка провела атаку з південного сходу, почала тіснити підрозділи 496-го стрілецького полку.
Водночас танки, які прорвалися у напрямку школи (ЗОШ № 4), вийшли у тил двом батальйонам 654-го та 496-го стрілецьких полків, які оборонялися на південній околиці Шепетівки. У результаті запеклого бою ворогу до 14.00 вдалося відтіснити 496-й стрілецький полк, з’єднатися обом групам і оточити на південній околиці Шепетівки (район між цукровим заводом і ЗОШ № 4) два батальйони 654-го стрілецького полку. Внаслідок цього вони зайняли кругову оборону, відбиваючи атаки піхоти, яку ворог прикривав потужним танковим вогнем.
За день боїв дивізія зазнала втрат: вбито – 130, поранено – 255, загалом – 385 осіб. Ворожими танками понівечено дві протитанкові гармати.
Ворог втратив убитими і пораненими близько 630 осіб, підбито і знищено 18 танків, 11 самохідних гармат, 17 станкових кулеметів, 2 автомобілі. Взято у полон 9 осіб.
Командний пункт дивізії – район СКИП (північна околиця Шепетівки).

29 січня 1944 року
Дивізія, завдяки активним нічним діям стрілецьких батальйонів (по одному від кожного полку), у ніч на 29 січня просунулась уперед на 200-100 метрів, покращивши свої позиції. Водночас забезпечила прорив і з’єдналася зі своїм полком, залишеним у районі церкви у південній частині Шепетівки, а також двома оточеними батальйонами 654-го стрілецького полку.
О 13.30 частини провели наступальний бій, маючи завдання вийти на південну околицю Шепетівки.
За день боїв дивізія втратила: убитими – 141 особу, пораненими – 144 особи, загалом – 285 осіб.
Ворог втратив близько 300 убитими й пораненими. Знищено 3 кулеметні точки. Взято у полон 7 осіб.

30 січня 1944 року
Ворог протягом ночі з 29 на 30 січня вів посилений обстріл з важкої артилерії бойових порядків частин дивізії.
О 9.00 ворог силою до роти автоматників, 10 танків та 4-6 самохідних гармат атакував підрозділ 2-го батальйону 507-го стрілецького полку у районі будинків, що за 200 метрів південніше залізничної колії. Це місце мало тактично вигідне положення.
Після важкого бою до 11.00 ворогу вдалося з великими втратами потіснити наші підрозділи і оволодіти цим районом. Контратакою 2-го батальйону 507-го стрілецького полку за підтримки артвогню ворог після запеклого бою був відкинутий і батальйон до 13.30 повністю відновив положення, відбивши у подальшому дві атаки до 10 танків і більше роти піхоти, підтягнутої з глибини.
Не маючи успіху після проведених двох коротких атак, ворог, згрупувавшись південніше правого флангу 496-го стрілецького полку, о 14.30 силою 8 танків, до 5 самохідних гармат і ротою піхоти провів атаку у напрямку залізничної станції (північної), намагаючись збити бойові порядки 496-го стрілецького полку. Вогнем артилерії і піхоти атака була відбита.
О 15.40 ворог, підтягнувши ще до роти піхоти, провів другу атаку у цьому ж напрямку, яка вогнем стрілецької зброї та масованим артмінометним обстрілом була також відбита з великими втратами для нього.
За день боїв дивізія втратила: убитими – 32, пораненими – 58, загалом – 90 осіб.
Ворог втратив близько 130 солдатів і офіцерів. Підбито 3 танки, знищено 6 кулеметних точок. Взято у полон 2 осіб.
Командний пункт дивізії – с. Климентовичі.

31 січня 1944 року
Дивізія з 8.00 однією ротою 507-го стрілецького полку вела розвідку боєм у напрямку південно-західної та південної околиць Шепетівки. Водночас частина сил 496-го та 654-го стрілецьких полків вела бої для покращення становища. У результаті цього полки просунулись вперед на 100-150 метрів, відбивши кілька ворожих контратак.
Ворог, обстрілюючи артмінометним вогнем наші бойові порядки, о 14.30 групами автоматників за підтримки 15 танків, перейшовши у контратаку, намагався потіснити підрозділи 496-го стрілецького полку, але вогнем нашої артилерії і стрілецької зброї був відкинутий на вихідні позиції, залишивши на полі бою 6 підбитих танків і близько 25 солдатів та офіцерів.
За день боїв дивізія втратила вбитими – 10, пораненими – 23, загалом – 33 осіб.
Ворог втратив близько 40 вбитими і пораненими. Підбито 6 танків, знищено мінометну батарею, 2 кулемети. Трофеї: 1 ручний кулемет, 10 гвинтівок. Взято у полон 3 осіб.
(Далі, згідно з хронікою бойових дій 148-ї дивізії, з 1 по 9 лютого тривали позиційні бої та фронтове «затишшя»).

10 лютого 1944 року
У ніч з 9 на 10 лютого дивізія приступила до перегрупування частин, маючи завдання перейти у рішучий наступ. Дивізії була надана 178-ма армійська штрафна рота (295 стрільців).
Створивши основне угруповання сил на своєму правому фланзі, дивізія о 9 год. 30 хв. після потужної артилерійської підготовки переднього краю оборони ворога і його артмінометних вогневих позицій у глибині перейшла в атаку.
До 10.00, прорвавши оборону ворога, 507-й та 654-й стрілецькі полки змусили його відступити із західної частини м. Шепетівки у південному напрямку.
До 11.30, ламаючи супротив залишених ар’єргардних груп ворога і переслідуючи його, дивізія правим флангом вийшла на рубіж: 507-й стрілецький полк – північний схід від с. Плесни, 654-й стрілецький полк – у районі перехрестя (поблизу кафе «Асторія»).
У цей час 496-й стрілецький полк, незважаю­чи на потужний ворожий вогонь, продовжував вести запеклі вуличні бої на захід і схід від парку (район будинку культури).
До 14.00, продовжуючи розвивати успіх, знищуючи живу силу і техніку ворога, 654-й стрілецький полк зломив його супротив на перехресті доріг (поблизу кафе «Асторія»), вийшов на західні і південні спуски висоти «287,1» (біля дороги на с. Городище), де лівим флангом з’єднався з частинами 280-ї стрілецької дивізії, які завдавали удару по південно-східній околиці Шепетівки, і таким чином замкнули кільце оточення ворожого угруповання у Шепетівці.
До 16.00 507-й стрілецький полк, відбивши неодноразові контратаки до 20 танків і більше батальйону піхоти, які були підтягнуті з глибини (за припущеннями — 8-а танкова дивізія, яка дислокувалась у районі Ізяслава), міцно утримував досягнутий рубіж. А 654-й стрілецький полк вів запеклий бій за вихід у район висоти «289,6» (поблизу с. Плесни).
Здійснивши оточення сил ворожої 291-ї піхотної дивізії у Шепетівці, 178-а штрафна рота та 496-й стрілецький полк, взаємодіючи з підрозділами 4-го гвардійського танкового корпусу, приступили до знищення гарнізону і повного очищення міста від ворога.
Після з’єднання 654-го стрілецького полку 148-ї стрілецької дивізії з першим батальйоном 1033-го стрілецького полку 280-ї стрілецької дивізії у районі на схід від висоти «287,1» (район с. Городище – с. Красносілка), радянські танки завдали удару з південної околиці міста у напрямку його центру.
Після цього 654-й стрілецький полк, відбивши ще дві контратаки ворога до 15 танків з піхотою у районі південніше висоти «287,1», який намагався допомогти оточеному угрупованню, до 18 год. 30 хв., ведучи запеклий бій уздовж дороги з Шепетівки на південний захід, вийшов на рубіж за 800 метрів на північний схід від с. Плесни (висота «289,6»). О 19.00 ворог провів контратаку, у результаті якої полк відійшов на висоту «287,1», де міцно закріпився.
До 20.00 496-й стрілецький полк разом із 178-ю штрафною ротою, взаємодіючи з танками 4-го гвардійського танкового корпусу, розгромив оточене угруповання ворога.
До ранку 11 лютого тривало «зачищення» міста від ворога.
Отже, бої за Шепетівку були дуже важкими. Близько 1700 полеглих солдатів і офіцерів Червоної Армії, більшість яких родом із Житомирщини та півночі Шепетівщини, – така ціна звільнення нашого міста від ворога.
О.ЛУКАШУК,
науковий співробітник
музею М.Островського.
На знімку: командир 148-ї стрілецької дивізії Андрій МІЩЕНКО.