Ми усі пам’ятаємо перші дні війни, отой страх, розпач і біль кожного українця після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Початок війни був дійсно страшний і незрозумілий своїми наслідками.
Саме тоді у Шепетівці був створений наш героїчний 88-й окремий батальйон територіальної оборони Збройних Сил України, до якого увійшли кращі сини та доньки з усього Шепетівського району (Шепетівки, Славути, Ізяслава, Нетішина, Полонного, інших міст та сіл району). Добровольці! Люди, які залишали свої сім’ї, свою роботу, домівку, щоб захищати нас та країну. Ці люди не були професійними військовими. Це були звичайні робітники, економісти, медики, продавці, будівельники. Вони йшли на війну, навіть не розуміючи, що і як буде далі, але з твердим бажанням захищати те, що їм дороге.
Хоча батальйон був створений для забезпечення безпечного функціонування на території регіону органів державної влади, важливих об’єктів, комунікацій тощо. Однак його бійці невдовзі вирушили на фронт, пройшли найбільш «гарячі точки» — Бахмут, Слов’янськ, Ізюм, Лиман. Весь цей час наші захисники боронили наш спокій, соромлячись запитати: а чи можемо ми допомогти їм бодай чимось?
Усі ми знаємо, що забезпечення не вистачало. Сім’ї військових самостійно збирали своїх рідних на війну, закупляли усе необхідне, проводили ремонт техніки. Далі справи начебто покращилися, але все одно не повністю. Тому й надалі багато потреб батальйону «закривали» самі військові, їхні сім’ї та небайдужі земляки.
Але чи повинні вони взагалі нас просити про щось? Чи має бути забезпечення наших військових тільки їхньою проблемою? Невже ми не розуміємо, що тиша та спокій у наших домівках це їхня заслуга? Невже не розуміємо, що ціною нашого спокою є їхнє власне життя та понівечені долі багатьох родин?
Доки налагоджується процес із допомогою для Збройних Сил, доки генерали у високих кабінетах вирішують, чи потрібні нашим хлопцям дрони, прилади нічного бачення та інше, волонтери у тилу стягують усе це для оборонців своїми силами та у співпраці з тими патріотами, які не тільки вірять у перемогу, а й щоденно щось для неї роблять.
У боях під Лиманом батальйон зазнав значних втрат. Дехто з хлопців і дівчат повернулися додому «на щиті».
А що ми? Поки над нашими головами не літають ракети і дрони, поки у наших домівках спокійно і тепло, ми знову потроху забуваємо, що вороже військо не так далеко, що досі гинуть наші рідні. Ми все рідше почали донатити та все частіше ігнорувати пости у соціальних мережах із проханнями і закликами про черговий збір.
Ці збори не проводяться для індивідуальних потреб, вони проводяться для того, щоб чийсь батько, брат чи син, а можливо, мати, дружина чи сестра, знаходячись у холодному окопі, могли побачити ворога у темну пору доби, могли його відстежити, скоригувати вогонь артилерії чи вразити власними силами, могли доїхати до позицій, зігрітися холодними зимовими ночами чи просто підлікуватися.
Саме з такими думками жінки-волонтерки Наталія Завістовська, яку ви пам’ятаєте ще у часи збору коштів у Шепетівці на апарат ШВЛ для нашої громади, та Юлія Вільбіцька розпочали черговий волонтерський задум: забезпечити наших захисників з 88-го окремого батальйону територіальної оборони усім необхідним для того, щоб вони залишалися здоровими та спроможними боронити нас з вами.
Задум почав реалізовуватися на початку вересня 2023 року зі збору на антидроновий комплекс та тепловізор. На сьогодні, завдяки вашій допомозі, вони уже змогли забезпечити хлопців дронами, зарядними станціями, тепловізійними прицілами, автомобілями та ліками першої необхідності.
Дуже приємно, що до допомоги батальйону долучаються наші земляки з різних куточків світу — США, Норвегії, Польщі, Німеччини, Італії, Іспанії.
Треба зауважити, що війна досить дороговартісна. І дрон чи автомобіль, на який ми всі разом так активно донатимо, може бути збитий чи підірваний щомиті. Тоді знову маємо гуртуватися і своїми 5, 10 чи 20 гривнями «закривати» потреби наших захисників. Допомога має стати нашою звичкою.
Усі збори надходять на волонтерську картку, зареєстровану у єдиному державному реєстрі волонтерів – 5168 7451 9418 5788. Отримувачка – Наталія Завістовська. Або телефонуйте: 067-572-00-29, 067-374-01-67.
Наша сила – у єдності! Наша перемога – у наших руках!
Наш кор.