Вперше заєць як атрибут Великодня у Європі згадується у трактаті «Про Великодні яйця», написаному в XVII столітті. Чому ж саме ця тварина й донині символізує католицький Великдень?
Витоки обожнювання зайця “загубилися” у сивій давнині. Саме заєць був обов’язковим супутником англосаксонської язичницької богині весни та родючості. Своєю незвичайною плодючістю він символізував продовження життя та його оновлення.
А ще у середньовічній Європі існував переказ про те, що якраз заєць приносить великодні яйця. З тих давніх часів склалася традиція готувати на свято Воскресіння пряники у вигляді фігурок зайця із запеченим усередині яйцем. Паломники брали їх із собою в дорогу.
А старовинне народне повір’я, що на Великдень зайці несуть яйця і ховають в затишних місцях, припало до вподоби дорослим, які придумали веселу дитячу гру: діти вирушали на пошук фарбованих яєць і знаходили їх у саду, городі чи в квіткових горщиках. Цю забаву нині називають “полюванням на великоднього зайця”.
Популярності персонажу, безперечно, додали сучасні кондитери: у XX столітті зайців із шоколаду полюбили європейські солодкоїжки. Особливо до душі зайці європейцям у свято Воскресіння Христового.