ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Цьогоріч у Шепетівці відремонтували понад 1100 вагонів

Цьогоріч у Шепетівці відремонтували понад 1100 вагонів

42 переглядів

Ремонтне вагонне депо Шепетівка надає послуги з ремонту вагонів різним підприємствам із Івано-Франківської, Київської, Дніпропетровської й інших областей України. Загалом таких – близько двох десятків.

Вагонне депо на сучасному етапі своєї багаторічної історії (функціонує з 1930-х років) спеціалізується на лагодженні, виправленні пошкоджень, усуненні дефектів, поломок вантажних залізничних вагонів. Якщо більш точніше, то підприємство в основному ремонтує хопери (по-народному – зерновози, цементовози), криті вагони та напіввагони (для навалювальних вантажів).

– Звичайний вантажний вагон «на ходу» орієнтовно 28-30 років. За цей час (із періодичністю один раз на десять літ) мусить «пережити» капремонт. А раз на кожні два-три роки – ще й так званий деповський ремонт. Іншими словами – плановий, для підтримання його у працездатному стані впродовж експлуатації, – розповів «Шепетівському віснику» начальник вагонного депо Михайло Полончук.

У середньому це підприємство ремонтує близько ста різних вагонів на місяць. За станом на кінець листопада, коли ми завітали у депо, вагоноремонтники вже відновили 1084 вагони. Із них 684 пройшло деповський ремонт, а 400 – капітальний. Ну а в грудні річний показник відремонтованих працівниками депо вагонів перевищив тисячу сто одиниць рухомого складу.

За словами керівника підприємства, наразі депо співпрацює з власниками вагонів із Івано-Франківської, Київської, Дніпропетровської й інших областей. Загалом таких – близько двох десятків.

Кілька років тому наше видання писало, як шепетівські вагоноремонтники займалися ще й модернізацією цистерн і переобладнанням рефрижераторів. Утім, нині ці типи вагонів у депо не ремонтують. Адже вони, як правило, перебувають на балансі різних вузлових залізничних станцій, а не приватних підприємств.

Час для працівників Укрзалізниці не стоїть на місці. У планах розглядається всі ремонтні депо країни підпорядкувати єдиній вагоноремонтній компанії. Втім, це поки що на стадії обговорень. Тож такі вагонні депо, як шепетівське, наразі підпорядковуються тій регіональній «частині» Укрзалізниці, на якій територіально знаходяться. Наше – Південно-Західній, інші – Львівській, Придніпровській, Південній… 

Серед тих, хто працює у вагонному депо Шепетівка – володарі «дефіцитних» на ринку праці професій. Багато тут електрозварників, слюсарів з ремонту рухомого складу та обладнання, газорізальників, є токарі-фрезерувальники. Загалом у штаті – близько 150 працівників.

Для окремих категорій працівників депо діє чотириденний робочий тиждень. Але робітничих професій це не стосується. Вони працюють у повному обсязі.

Депо вже не поділяється, як колись, на цехи, а складається з дільниць і відділень. Перших є шість: вагоноскладальна, з ремонту колісних пар, з ремонту гальмівного обладнання, з ремонту механічного обладнання, дільниця паросилового господарства. Проте найбільше працівників трудиться у ще одній дільниці – з ремонту та виготовлення деталей. Вона складається з трьох відділень: візкового, ремонту автозчепів, механічної обробки.

У одній з дільниць ми побачили спеціальний стенд, на якому випробовують гальмівне обладнання вагонів. Біля нього порядкував 59-річний Володимир Верещак. Чоловік розповів, що трудиться на підприємстві майстром на контрольному пункті автогальм. Відколи? Ще з далеких 1980-х років.

Стали свідком й того, як ремонтували вагони-хопери. Робітники саме знімали їхнє гальмівне обладнання й автозчепи. У цій дільниці є чотири мостові крани. Зустріли одну з «водіїв», кранівницю, яка назвалася Ларисою. Втім, жінка кудись поспішала, тож поспілкуватися не вийшло.

Зате на іншій дільниці нам розповіли, як ремонтують колісні пари. Виявляється, це ціла наука. Колісна пара – основний елемент вагона, який складається з двох коліс, напресованих на вісь. З обох боків осі колісної пари закріплено по буксовому вузлу. Вони – «проміжна частина» між віссю колісної пари та рамою візка вагона. На колесах не має бути ніяких механічних ушкоджень, надщерблень, вм’ятин тощо. Тобто – за станом поверхні кочення коліс рухомого складу суворо стежать. А якщо якісь пошкодження є, то «хворі» місця «сточують». Утім, товщина ободу колеса вантажного вагона не повинна стати меншою, ніж 25 мм. Якщо ж так станеться – колесо з осі знімають і взамін «напресовують» інше.

Як вдалося дізнатися додатково, нові колеса для вантажних вагонів нині в Україні виробляє лише одне підприємство – «Інтерпайп». Вони дорогі. Тож підприємства-власники вагонів зацікавленні у якомога довшому продовженні експлуатації своєї «колісної» техніки.

Ну а «на прощання» екскурсії спорудами шепетівського вагонного депо на мене чекала несподіванка. Ближче до обідньої перерви при вході до однієї з дільниць підприємства випадково побачив однокласницю, з якою разом навчалися у школі. Як виявилося, Олена, котра тепер має прізвище Шестопал, працює дефектоскопістом – за допомогою спеціального ультразвукового обладнання «вишукує» приховані тріщини у колісних парах.

Вагонне депо в Шепетівці – підприємство, з яким пов’язало своє життя не одне покоління шепетівчан. Тут працювали та працюють цілі родинні династії. Депо – одна з «візитівок» нашого міста, без якої його дуже складно уявити.

Наш кор.

Світлини Костянтина ВОЛОДИМИРОВА.

На знімках:

— біля входу до підприємства;

— Володимир Верещак, працівник вагонного депо з 1980-х років;

— дефектоскопіст Олена Шестопал.

Залиште Ваш коментар
Перевести