Надія Василівна біля свого будинку в Шепетівці вирощує понад 100 видів найрізноманітніших рослин. Тож уже цієї пори, у квітні, її обійстя видно здалеку. Ніде більше на вулиці Віленського немає стільки зелені та усілякого весняного різнобарв’я.
З пані Надією ми познайомилися випадково. Раніше неодноразово проходили повз її присадибну ділянку й завжди дивувалися розмаїттю зелені та квітів, які там ростуть. А днями побачили господарку біля хати й розговорилися.
Як зазначила 68-річна жінка, плеканням флори вона захоплюється з дитинства, ще коли жила у Ізяславському районі. Особливо їй подобається займатися квітами.
– Маю королівські підсніжники, примули, крокуси, гефери. Є морозник – така невеличка багаторічна рослина, яка квітує навіть під снігом. А ще вирощую тюльпани, нарциси, – поділилася Надія Василівна.
А от фіалки, додала вона, цьогоріч цвітуть із запізненням й «почуваються» поганенько. Певно, так впливає прохолодна весна.
Цікаво, що нині серед любителів квітів сформувалася своєрідна «мода» на гейхери. Одних приваблює їхнє різнокольорове листя. Інших – те, що ця багаторічна трав’яниста рослина «викидає стрілку», яка перетворюється на розкішне суцвіття. Гейхери квітують упродовж всього літа, аж до настання морозів. Квітки – дрібні червоні, рожеві, зеленуваті або білуваті.
Стійку популярність мають і невибагливі до грунтів та стійкі до примх погоди квіткові кущики-«килимки». Такі останніми роками заведено висаджувати на клумбах і кладовищах. «Килимки» пані Надії ще не зацвіли, це очікується трохи згодом.
Для того, щоб від ранньої весни милуватися квітами, а ще вирощувати розсаду перцю та помідорів, у жінки є теплиця. Споруда ця – під склом. З огляду на цьогорічну холодну зиму господиня забезпечила рослини додатковим накриттям із поліетиленової плівки.
Щодо кущів, то поблизу дому бачимо вейгелу, юку. Там також зростають кизил, гумі, годжі, навіть видніється садова ожина.
Ростуть дерен, ялівець, актинідія. Ну й, звісно, традиційні для кожного саду аґрус і чорна смородина.
Нещодавно вулицею, по якій мешкає жінка, проїжджав грейдер. Вона непокоїлася, щоб не «зачепило» зелені насадження біля воріт і паркану.
Зокрема, ще здалеку видно тамтешню багатометрову ялинку довершених пропорцій. Виявляється, Надія Василівна її колись власноруч посадила. Щороку регулярно підливає дерево розчином курячого посліду. Торік, незадовго до Новорічно-Різдвяних свят, пропонувала «сусідському» дитсадку забрати цю ялинку собі. Втім, лісовою красунею дошкільний заклад тоді забезпечив якийсь спонсор, тож «міська» ялинка залишилася на вулиці Віленській.
Усілякого догляду потребують і туї. Навесні та восени господиня підливає їх «кураками», а також «підсипає» попелом. Тож, попри кам’янистий грунт, деревцята чудові на вигляд, розвиваються, не жовтіють.
Дещо з того розмаїття, яке росте на присадибній ділянці пані Надії, вона привезла у вигляді саджанців чи цибулин із Закарпаття. Там мешкає донька. На жаль, останнім часом регулярні колись візити доводиться відміняти, адже даються взнаки різні карантинні обмеження, що діють в країні.
Нашу співрозмовницю добре знають шепетівські любителі флори. Адже вона, після десятків літ роботи у позавідомчій охороні на різних шепетівських підприємствах та виходу на пенсію, любить продавати власноруч вирощені квіти на міському ринку.
Тож у розмові з нами Надія Василівна навіть висловила таке побажання – щоб після того, коли епідемічні умови в місті нормалізуються, місцева влада вжила зусиль для облаштування місця торгівлі для місцевих квітникарів. Бо центральний ринок, здається, і великий, проте зручного місця там для них немає. Біля головного входу туди теж усі зручні місця зайняті, а вздовж тротуару по-сусідству торгівля забороняється.
Володимир КОВАЛЬЧУК.
Фото автора.