До редакції звернулася мама двох синів – учасників АТО. Її хлопці, так вона їх називає, пішли захищати незалежність України одразу, як тільки на Донбасі розпочалися бойові дії. Повернулися звідти пораненими, хворими, виснаженими. Воїни хочуть отримати земельні наділи, які гарантувала їм держава, як винагороду за мужність.
Журналісти редакції взялися спільно із мамою ветеранів вивчати це питання. Адже її сини працюють, часто лікуються, тож мають обмаль часу на ходіння кабінетами чиновників. І ось про що ми довідалися.

 

Ветеранів більшає,
а землі — меншає

Спершу журналісти дізналися, скільки усього на Шепетівщині учасників АТО/ООС і скільком із них вдалося оформити у власність обіцяні земельні ділянки. У Шепетівському ОМВК повідомили, що на сьогодні маємо таких 780 осіб. А за інформацією відділу у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, з грудня 2015 року і до сьогодні учасникам АТО/ООС надано у власність 775 земельних ділянок загальною площею майже півтори тисячі гектарів. Це ділянки різного виду цільового призначення, які розміщені у межах району і частково у місті.
А секретар «Шепетівської спілки учасників бойових дій у зоні АТО» Лариса Бабкіна сказала, що наразі вони тільки збирають такі дані в об’єднаних територіальних громадах, сільських радах району та у місті. Тож точними цифрами про те, скільки спілчан отримали у своє розпорядження земельні наділи, не володіє поки що жодна із цих громадських організацій.
Втім, Лариса Володимирівна назвала нам розміри ділянок, на безкоштовне виділення яких може розраховувати кожен учасник бойових дій. Міська влада має надати кожному захиснику 10 соток землі для будівництва та обслуговування житлового помешкання. Стільки ж – для зведення дачного будиночка. Ще 12 соток — під садівництво та одну сотку для гаражного приміщення. Для мешканців села деякі норми дещо більші — для них виділяється 25 соток на забудову житла, а у селищах — 15 соток.
Окрім того усі без винятку ветерани мають право й на отримання двох гектарів землі для ведення особистого селянського господарства.
— Саме з такими наділами проблематично. У м. Шепетівці по 2 гектари не виділяють, бо немає вільної землі. Тож потрібно з цим звертатися в ОТГ, сільради району, — роз’яснила Л.Бабкіна.
На її думку, земельну реформу потрібно було починати з масштабної інвентаризації земельних ресурсів. З’ясувати, хто привласнив землю незаконно, забрати її і роздати законним набувачам, зокрема і «атовцям». А то час­то можна почути, що землі для бійців уже немає. Це несправедливо, наголосила Лариса Бабкіна.
В ОТГ ланів
не густо, а пусто

Тож за її порадою ми почали звертатися безпосередньо в ОТГ Шепетівського району, які наразі володіють і розпоряджаються землями усіх сіл, які увійшли до їхнього складу.
Очільник Ленковецької громади Юрій Криворчук відповів нам телефоном, що вільної землі (зокрема 2 га сільгоспприз­начення) немає. Загалом учасникам АТО/ООС раніше було виділено близько 300 гектарів ленковецьких угідь.
До землевпорядника Судилківської ОТГ Михайла Григи ми звернулися безпосередньо на його робочому місці. Спеціаліст надав інформацію, що двогектарний наділ є поблизу села Савичів і на так званій «колонії». Грунти там піщані, окремі ділянки заросли кущами. «Тамтешні жителі і на такій землі городи садять», — запевнив він.
У Грицівській ОТГ з цього питання нас інформував заступник голови ОТГ Юрій Семенюк. У телефонній розмові він пояснив, що до основних документів (копій паспорта, ідентифікаційного коду, посвідчення УБД) потрібно ще самостійно зробити викопіювання вільної ділянки.
— В Інтернеті є кадастр земель, там і пот­рібно шукати, — зауважив чиновник.
Після такого спілкування, ми з мамою двох воїнів зрозуміли, що отримати 2 гектари землі сільськогосподарського призначення — справа не з легких і не з приємних.
Ми усе ж таки зайшли на сайт Держгео­кадастру України. Там дійсно є окрема сторінка з інформацією для учасників бойових дій (АТО/ООС) та членів їхніх сімей. Є й Дорожня карта, покрокова схема дій, щоб полегшити їм отримати земельну ділянку. Усе нібито зрозуміло, а от знайти вільні ділянки і зробити їх викопіювання не змогли.
Будь-якого учасника бойових дій це уже знервувало б. І, мабуть, його сподівання мати землю на цьому припинилися б.
Бюрократизм
землевідведення

Але ми наполегливо йшли далі. Зателефонували на «гарячу лінію» Держгеокадастру України. Сказали, що є проблеми із пошуком вільних ділянок та їх викопіюванням. Оператор чемно порадила письмово звертатися в ОТГ і там змушені будуть надати офіційну відповідь.
Якщо ж у межах району немає вільних земель чи вони малородючі, то, за словами спеціаліста «гарячої лінії», можна написати відповідну заяву до Головного управління Держгеокадастру в області. Воно має право надати земельну ділянку у межах області із земель державного резерву.
Ось до такого, не дуже втішного, результату у своїх пошуках і перемовинах ми дійшли. Мама двох захисників із зібраними документами ні з чим повернулася додому. А її сини відстоювали незалежність рідної землі на бойових рубежах. І виходить, що тут, вдома, їх чекають нові бої, тільки уже з бюрократичною системою землевідведення.
Зрештою переконали сім’ю «атовців» не здаватися і подати документи до Головного управління Держгеокадастру в області. Допомогти із цим пообіцяли у Шепетівському відділі Держгеокадастру.
Що ж, поживемо — побачимо… Просимо учасників бойових дій відгукнутися на нашу публікацію.
Євгена ЛИТВИНЧУК.