Два тижні тому громада зустрічала військових Шепетівського зенітного ракетного полку військової частини А3730, які повернулись з тактичних навчань на державному випробувальному полігоні Збройних Сил України «Ягорлик». Близько 160 наших військових брали участь в організації та проведенні бойових стрільб та з відмінними результатами повернулися до Шепетівки.
— На Півдні України було розгорнуто польовий наметовий табір для проживання військовослужбовців. І понад два тижні ми проходили там практичний етап навчання. Це були загальноукраїнські заходи у масштабах Збройних Сил України. Участь у них брала не лише наша військова частина, а й підрозділи з Одеського, Харківського, Кам’янка-Бузького гарнізонів. Приємно, що саме наші військові показали відмінний результат і стали кращим зенітним ракетним дивізіоном, кращою зенітною ракетною батареєю та найкращим бойовим розрахунком. За це здобули відповідні відзнаки, — розповідає заступник начальника Шепетівського гарнізону з морально-психологічного забезпечення, підполковник Дмитро Тіщенко.
Оскільки така подія припала майже на День захисників і захисниць України, ми вирішили заразом поцікавитися про нинішній стан справ у військовий частині та загалом у Збройних Силах України.
З головних позитивних змін у військовій частині А3730 підполковник Дмитро Тіщенко виділив поліпшення харчування та належне речове забезпечення військових.
— Збройні Сили України прагнуть до діяльності за стандартами НАТО і з початку цього року нам уже вдалося перейти на нову систему харчування — за Каталогом. Тобто тепер наші військові, у межах розрахунків калорійності на людину, мають можливість споживати їжу із запропонованих страв, які уже більш насичені овочами та фруктами. За відгуками бачу, що таким нововведенням військові дуже задоволені, — ділиться підполковник.
Він також додає, що покращилося і речове забезпечення.
— Одягом, починаючи з головного убору до взуття, військовослужбовців повністю забезпечують. Перебоїв з постачанням немає. Кожен, відповідно до норм, може прийти і отримати необхідні речі. До того ж їх почали виготовляти зручнішими та якіснішими, — зауважує Дмитро Тіщенко.
Натомість оплата праці військових залишилася на тому ж рівні. Анонсованих підвищень наразі ніхто не відчув.
— Поки знаходимося у режимі очікування (посміхається). Хоча це справді дуже важливий та дієвий фактор для збереження якісних кадрів. У межах своїх посадових повноважень я маю можливість спілкуватися з людьми, які з різних причин вирішують звільнитися зі Збройних Сил України. Для особистого аналізу і розуміння запитую: «Чому так вирішили?». І в більшості випадків отримую схожу відповідь: «Через низьке грошове забезпечення». Не можу називати конкретні цифри, але рівень оплати військовослужбовців дійсно не найкращий. Особливо, якщо врахувати усі ризики та жертовність професії. Хочеться, щоб військовий за контрактом не думав, що якщо він сяде за кермо вантажівки і поїде за кордон, то заробить там на 2–5 тисяч гривень більше, ніж захищаючи рідну країну у протистоянні з ворогом. І дуже шкода, коли через це доводиться втрачати хороших фахівців, — ділиться підполковник Тіщенко.
Не дуже діють для військовослужбовців і соціальні гарантії. Наприклад, право отримати житло, маючи за плечима 25 років вислуги, залишається практично нереальним.
Разом з цим, як інформує пан Дмитро, кадровий голод у Збройних Силах України не критичний.
— Наша військова частина наразі укомплектована на 80 відсотків. Не скажу, що цього достатньо. Адже, коли паралельно з виконанням бойових завдань є ще відпустки та відрядження, то буває важко. Ми досі потребуємо свідомих фахівців — людей, які розуміють для чого вони прийшли в армію і що тут робитимуть. Бо хтось каже, що дійсно хоче служити державі, а хтось хоче лише спробувати, як це. Але діє так званий природний відбір: хтось не справляється, для когось важко морально чи фізично дотримуватися військової дисципліни, не кожному вдається бути постійно у режимі готовності в будь-який момент зібратися та поїхати, куди скажуть. Тож такі люди відходять. А натомість завжди приходять нові. От, до прикладу, впродовж останнього тижня практично щодня приходили цивільні, кандидати на військову службу за контрактом, — розповідає підполковник.
Хоча забезпечення армії щороку покращується, допомога волонтерів та небайдужих продовжує залишатися актуальною.
— Якщо на місцях, у військових частинах, ми ще можемо обійтися без сторонньої допомоги, то під час виїздів у польові умови від підтримки не відмовляємося. Зазвичай потребуємо допомоги для закупівлі, на перший погляд, незначних матеріалів, але дуже потрібних. Наприклад фарби, шланги, реманент для підведення води та електрики, крани, шурупи… Це такі дрібниці, які в сукупності дуже впливають на загальний побут, морально-психологічний стан, а в результаті — на працездатність військового. Адже якщо людина після важкого дня на полігоні не змогла помитися, то вже і настрій у неї відповідний. На жаль, такі ніби дрібниці, часто не передбачені нормами витрат, а коштів на це не виділяють, — пояснює Дмитро Тіщенко.
На щастя, з військовою частиною співпрацюють партнерські організації та установи, які завжди підтримують своєю шефською допомогою.
— Хочу подякувати за постійну підтримку керівництву «Епіцентр Агро» та Світлані Павлишиній, Славутському міському голові Василю Сидору, колективам Шепетівських освітніх закладів — НВК №3 та Гімназії №3. Ваша допомога та чітка державна позиція щодо Збройних Сил України нам дуже важлива, — дякує підполковник Тіщенко.
Тож напередодні Дня захисників і захисниць України передає усім вітання:
— Бажаю незламної волі, щасливої долі, здоров’я у родинах, радості у серцях! Щасливої країни та разом до перемоги заради кращого майбутнього наших рідних та дітей! Слава Україні!
Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.