ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво «Добре там, де нас нема». Та невже?

«Добре там, де нас нема». Та невже?

20 переглядів

Наскільки актуальним є цей вислів нині, ми перевіряли, поспілкувавшись із перехожими шепетівських вулиць у понеділок, 28 січня. Насамперед, шукали таких респондентів, котрі мають особистий досвід роботи за кордоном чи просто добре обізнані з повсякденними реаліями в інших країнах світу.

Запитували у них, що ж нам, шепетівчанам, варто запозичувати на чужині, аби життя на Батьківщині складалося якісно та комфортно. А ще цікавилися, що мають перейняти у нас мешканці зарубіжжя.

Петро Іванович, пенсіонер, шепетівчанин, 66 років:

— За сучасних реалій, які склалися у нашому місті, їздити на заробітки життєво необхідно. Адже краще звідкись привезти «живу копійку», аніж животіти у злиднях, хіба ні?

От зараз чимало чоловіків працюють у Польщі. І це добре. Бо хіба 30 тисяч (за місяць яблука перебирати) – не зарплата? Ну, нехай котрийсь за житло заплатить, ще якусь тисячу-дві проїсть, прокурить, але ж решту, а це тисяч із двадцять, своїй сім’ї таки привезе! А відтак, «тонус» сім’ї підніме…

Знаєте, я лише торік вийшов на пенсію. А до того, як працівник торговельного флоту, у 1970-1980-х роках «мотався» по усьому світу. Наприклад, у Японії був 160 разів (возили туди ліс, вугілля, металоконструкції), Австралію відвідував 40 разів. Частенько «запливали» й до Іспанії, Німецької Демократичної Республіки, Нової Гвінеї.

Особливо мене вразили (і вражають досі) японці. Переконаний, що нам, шепетівчанам, багато чого у них варто запозичити. Люди там – як «комахи». Працюють так, що й вільну хвилину не кожен має. Особливо жінки. Одна в’яже, друга не менш майстерно керує рейсовим катером…

Але нашим людям (які часом ще більше працьовитіші, грамотніші, ніж японці) де зараз працювати? Вулиці підмітати? У нас бракує дисципліни, порядку, продуманості й організації праці, її ефективності. Ось над цим і треба працювати.

Іван Огородник, слюсар-ремонтник, родом із Чуднівського району Житомирської області, зараз мешкає у Шепетівці, 28 років:

— Гроші за межами рідного населеного пункту заробляв, причому не раз і не два. Наприклад, недавно упродовж року працював у Російській Федерації, у місті Сургуті. Робота полягала у тому, аби розвантажувати (практично щодня) щебінь із залізничних вагонів. Жив дуже близько до місця роботи, тому «поміж люди», навіть у вихідні, практично не виходив. Отож на повсякденне життя місцевих мешканців особливої уваги не звертав.

Втім, деяку різницю між нашими та їхніми реаліями таки помітив. Наприклад, дуже впливає на побут сибіряків клімат. Наш і їхній – це, так би мовити, дві великі різниці. Також зауважив, що місцеві – переважно добрі за натурою люди. Не було такого, аби хтось у мене поцікавився «Чому сюди приїхав?» чи запитував якісь подібні нісенітниці.

Ярослав Мосійчук, доглядає маму, шепетівчанин, 48 років:

— На заробітках за кордоном бував. У Польщі. Найголовніше, що нам, українцям, варто перейняти у поляків, то це їхній уряд. Адже у них він працює для людей, а не проти (як у нас). Також там, на Заході, не ухвалюють настільки шкідливі закони, як в Україні.

Транспорт у Польщі працює чітко, куди нашому братися. Проте їжа якісніша таки у нас, ніж у них. Помітив і різницю у поведінці людей. Поляки загалом доброзичливі, веселі, бо у них життя краще. Якщо український уряд працюватиме для нас, простих українців, то й житимемо не гірше, ніж поляки.

Володимир Сергійович, шахтар на пенсії, вимушено переселився до Шепетівки з Макіївки у 2014-му, 58 років:

— Я кілька разів перебував на заробітках. Також у Польщі. І от що помітив. У поляків менше корупції, аніж в Україні (за часів правління О.Кваснєвського її не було практично зовсім, а зараз є, але трішки).

По-друге, вбачаю відмінність українського та польського менталітетів. Таке враження, що для деяких українців головне, аби щось вкрасти. Поляки – не такі. Вони завжди прагнуть до порядку, дисципліни.

Візьмемо їхні та наші ціни. Навіть якщо курс долара до злотого підвищується, то літр дизпалива на польських заправках все-одно коштує близько трьох з половиною злотих. А у нас? Курс долара «поповз» угору – пальне стрімко подорожчало. Коли ж «опускається» – дизпаливо, бензин майже не дешевшають.

Порівняємо і ціни на харчі. Всюди у Польщі хліб продається приблизно по два злотих за буханець. Кіло м’яса коштує десь у межах 10-15 злотих. А що в Україні? Тут, особливо перед святами, ціни на ходові товари, навпаки, зростають. Польська пенсія за віком – 1200 злотих. А у нас? Аж смішно порівнювати…

Візьмемо й медичне обслуговування. У них діє страхова медицина, там заборонено продавати ліки в аптеках без рецепту. Отож, самолікування у Польщі не «вбиває» так людей, як це зараз всюди спостерігаю в Україні.

А тепер – трішки про особисті якості пересічного польського та українського населення. Звісно, українці, на мій погляд, добріші. Рівень відкритості середньостатистичного поляка нижчий. Вони, як і ми, більше «зациклені» на зароблянні грошей.

Сергій Миколайович, працює електриком, мешканець Шепетівки, 49 років:

— Мені за кордоном заробляти не доводилося, тому про тамтешні реалії знаю з розповідей друзів.

Приміром, якось розповідали про життя у Чехії. Ціни на деякі їхні товари дуже відрізняються від наших. Зокрема, на думку знайомого, там пиво коштує дорожче, ніж в Україні (щоправда, за якістю воно ліпше). Те ж саме – цигарки. А от чеське м’ясо недороге, тому, за словами товариша, він міг собі дозволити його споживати практично щодня.

Чесно кажучи, мені особисто їхати нікуди не хочеться. Гадаю, уже вік не той.

КАРТИНКА З ІНТЕРНЕТУ.

Залиште Ваш коментар
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Перевести