ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво Доля генерала Герасимова

Доля генерала Герасимова

0 переглядів

Реабілітований через 10 років магаданського ув’язнення

У центрі села Лавринівців стоїть обеліск, на яко­му викарбовано імена загиблих воїнів у роки Великої Вітчизняної війни. Тут поховано близько 200 солдатів і офіцерів 608-го стрілецького полку 146-ї дивізії, які 6-7 липня 1941 року прийняли тут свій останній бій.

Шостого липня 1941 року, відступаючи, полк увійшов до с. Марковець. Німці оточили село і відкрили по ньому ар­тилерійський вогонь. Стрілецький полк, у якому зна­ходився штаб 5-ї дивізії, прорвав кільце оточення і відійшов до с. Старих Бейзим. Тут стало зрозуміло, що шлях до відступу відрізали німці.

Командир дивізії, ге­нерал І.Герасимов, віддав наказ зайняти оборону. На західній околиці села, поруч із залізницею, полк зустрів ворога. Знесилені відступом, не маючи вдосталь боє­припасів, солдати прийняли бій. Залишившись без патронів, бійці неодноразово йшли в атаку, нав’язую­чи ворогу рукопашний бій. У лавах атакуючих знахо­дились і офіцери штабу дивізії на чолі з генералом Герасимовим.

Надвечір 7 липня німцям вдалося зламати опір радянських бійців, яких у живих залишилось небага­то.

У цьому бою був контужений і важко поранений ко­мандир 146-ї стрілецької дивізії, генерал І.Герасимов. Втрачаючи свідомість, він віддав наказ йти на прорив з оточення. Коли опритомнів, ге­нерал побачив, що лежить у селянській хаті. Генеральської форми на ньому не було, як і планшета з документами.

Усіх поранених з поля бою селяни підводами по­звозили до місцевої школи, надавали їм допомогу, при­носили харчі. Частину поранених бійців розвезли по домівках селян.

Через кілька днів у селі знову з’явились німці. Вони зібрали селян з підводами, повантажили на них усіх поранених бійців і наказали везти їх до лікарні в м. Ше­петівку. Серед тих, хто був на підводах, був і генерал Герасимов.

Однак німці змінили маршрут і наказали їхати до військового містечка. Коли під’їхали туди, то всі по­бачили, що частина його обнесена колючим дротом. Тут був табір для військовополонених і в ньому залишили усіх поране­них.

Виконуючи спеціальну інструкцію особливих груп СД, польової таємної поліції, німці виявляли серед по­лонених комуністів, політпрацівників, командирів та євреїв.

Один із зрадників вказав на генерал-майора Гераси­мова, мовляв, це командир дивізії. Його одразу заб­рали і під посиленою охороною відправили до славутського «Грос-лазарета № 301» для поранених і хворих військовополонених.

Після допитів, знущань генерала відправили у конц­табір Маутхаузен, потім до Берліна, на вулицю Вікторієнштрассе, 10, де утримувались військовополонені, які мали високі звання. Сімнадцятого вересня 1942 року туди дос­тавили й генерала Власова, який здався в полон 12 липня 1942 року. Тут він дав згоду співпра­цювати з німцями. А генерал І.Герасимов, як і більшість командирів-військовополонених, відмовився перей­ти на бік фашистів і був відправлений в інший табір.

Навесні 1945 року він був звільнений з полону ра­дянськими військами. Проте доля готувала І.Гераси­мову ще одне випробування. Як колишньому коман­диру 146-ї стрілецької дивізії, йому нагадали про наказ № 270, у якому зазначалось, що командирів, які ви­являють боягузтво, необхідно розжалувати у рядові або роз­стрілювати на місці. Офіцерів на командних посадах, які здались ворогу, розглядали як зрадників Батьківщини.

Після 10-річного магаданського ув’язнення та реабілітації після 1953 року І.Герасимову повернули зван­ня генерал-майора, але в партії не поновили. У пар­тійних органах запитали: «Де ваш партійний квиток?». Що міг пояснити І.Герасимов, коли його друзі, які зна­ли про події липня 1941 року, загинули у таборах військовополонених, на фронтах або в снігах далекої Півночі?

Під час ремонту будинку в с. Лавринівцях у червні 1963 року під стріхою знайшли планшет, в якому були посвідчення за підписом Наркома оборони СРСР С.К.Тимошенка на ім’я командира 146-ї дивізії гене­рал-майора І.М.Герасимова, його квиток члена КПРС, карту, залишки журналу бойових дій дивізії. Докумен­ти здали у Старокостянтинівський райком партії і про це було повідомлено в ЦК КПРС.

У лютому 1964 року генерал-майор Герасимов при­їхав у Старокостянтинівський райком КПУ. Його за­просили до зали. На столі були розкладені історичні реліквії 146-ї дивізії, особисті речі командира. Коли зайшов Герасимов, усі присутні підвелися, вітаючи бойового ге­нерала. Він грудьми впав на дорогі його серцю реліквії і заплакав.

Так було реабілітовано чесне ім’я генерала Гераси­мова. Його було поновлено у партії. А скільки було подібних доль… Та навіть якщо безне­винно засуджених реабілітували, то життя уже багатьом не повернути.

О.ЛУКАШЕНКО.

Картинка з інтернету.

Залиште Ваш коментар
Перевести