«У Чотирбоківській сільській амбулаторії уже довгий час трудиться фельдшер Раїса Олексіївна Любашевська. Ця жінка — Людина з великої літери. Ми, її пацієнти, любимо та поважаємо свою рятівницю, яка оперативно зреагує на виклик, вислухає, за необхідності зробить ін’єкції, поставить крапельниці, — часто навіть жертвуючи вільним від роботи часом. Дякуємо їй за самовіддану любов і милосердя, людяність та бажання завжди прийти на допомогу.
Мешканці с. Чотирбок».
Такий лист днями надійшов до редакції газети «Шепетівський вісник». Насправді дуже приємно отримувати схвальні відгуки про наших медиків, які лікують, рятують життя, і у цей складний воєнний час продовжують приймати пацієнтів, а через велику кількість переселенців ще й працюють у посиленому режимі. Отож, наша сьогоднішня розповідь про фельдшерку Раїсу Любашевську.
Раїса Олексіївна народилася у с. Чотирбоках. Там закінчила середню школу. З дитинства мріяла стати медиком, бо неодноразово чула розповіді дядька по батьковій лінії — покійного нейрохірурга Михайла Уляновича Діхтярука — про улюблену справу його життя. Тоді й вирішила для себе, що вступатиме до медучилища.
Так і сталося. Поступила і закінчила Киштимське медичне училище за спеціальністю «Фельдшер. Лікувальна справа» і одразу ж приступила до роботи.
Свою трудову діяльність Раїса Любашевська розпочала у рідній Україні, у м. Славуті, деякий час попрацювала медсестрою у палаті новонароджених пологового будинку. А як тільки з’явилося вакантне місце у Чотирбоківській амбулаторії, одразу ж влаштувалася туди на посаду акушерки. А уже за кілька років там же стала працювати за фахом — фельдшером. І ось уже майже 40 років обслуговує чотирбоківчан, а віднедавна — й мешканців Сульжина, Вишневого, Лавринівців та Коськова, які також є пацієнтами Чотирбоківської амбулаторії сімейної медицини.
— Я ніколи нікому не відмовляю у медичній допомозі, — говорить жінка. — Навіть нині, у період відпустки, сідаю на велосипед і виїжджаю на виклики. От і сьогодні маю кілька викликів до київських гостей, у яких вірусні інфекції, до дідуся, у якого проблеми з тиском. А ще ж у телефонному режимі треба деяких селян проконсультувати…
Серед пацієнтів фельдшерки Раїси Любашевської — і діти, і молодь, і люди поважного віку. І всі вони дослухаються до порад кваліфікованого фахівця.
Принагідно додамо, що донька Раїси Олексіївни — Ліна Петрівна Пасічник — впевнено продовжує справу матері. Вона теж медпрацівник. Нині молода жінка працює старшою медсестрою відділення терапії-пульмонології Хмельницького військового госпіталю, а її чоловік Олександр — лікар-рентгенолог цієї медустанови. Зараз, як і всі працівники госпіталю, вони рятують наших захисників.
— Я дуже люблю свою роботу та своїх пацієнтів, — насамкінець додає 60-річна Раїса Любашевська. — Поки що не поспішаю виходити на заслужений відпочинок. Адже людям потрібна моя допомога. І це — моє життя…
Алла ЗАХАРЕЦЬ.