ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Гомін заповідних угідь

Гомін заповідних угідь

51 переглядів

Мальованський ліс — природне диво нашого краю. Цей неповторний куточок зелених угідь в оточенні старовинних й самобутніх сіл – Мальованки, Поляни, Савичів, Купиного, Конотопа – й досі зберіг свою первісну малополіську унікальність. Й до цієї заповідної візитівки Шепетівщини, здається, рукою подати. Варто лише абстрагуватись від буденності, суєтності й зробити крок назустріч прекрасному, яке поруч з тобою.
Проте, попри цю особливість оазису незайманої природи, його доля, так би мовити, виявилась заручником проблем економічного сьогодення. Й наразі єдиними оберегами неоціненного скарбу є лісівники.

— З метою збереження, відтворення та раціонального використання біологічного та ландшафтного різноманіття Малого Полісся, яке має важливе природоохоронне, естетичне, наукове, оздоровче, освітнє та рекреаційне значення, рішенням шостої сесії Хмельницької обласної ради від 11 травня 1999 року (№ 21) на теренах Шепетівщини та Полонщини було створено регіональний ландшафтний парк «Мальованка». Відведена йому відповідна територія, а це переважно угіддя держлісгоспу, набули статусу об’єкта природно-заповідного фонду, — говорить директор ДП «Шепетівське лісове господарство» Володимир Сасюк. — Однак за час, протягом якого начебто існує «Мальованка», а це вже понад двадцять років, його так і не спромоглися «намалювати» на карті і призначити адміністрацію, яка б займалася у парку природоохоронною діяльністю. Усе сподівалися, що за якийсь рік-два фінансова криза в Україні минеться і гроші на природоохоронну справу знайдуться. Однак реалії виявились іншими.
Тобто віртуально парк існує на площі близько 17 тисяч гектарів, проте межі парку, так би мовити, не винесені у натуру (на місцевос­ті), відсутній проєкт організації його території. Тож весь цей час всі клопоти, пов’язані з турботою про угіддя регіонального ландшафтного парку «Мальованка», лягали на плечі шепетівських лісівників.
За словами Володимира Михайловича, відсутність фінансової підтримки у справі парку зумовило цілу купу пов’язаних з цим проб­лем, зокрема, законодавчого й природоохоронного характеру. Це стримувало й регулювання рекреа­ційних та господарських навантажень на природні комплекси тощо.
— Важливо, що цього року у ситуації, яка склалася протягом тривалого часу, намітились суттєві зрушення. Насамперед, хочеться відзначити результативну роботу Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдерж­адміністрації. Її здобутком стали розробки нових положень і узгод­жень щодо подальшої долі РЛП «Мальованка». Нарешті виділені й кошти, що дозволить визначити й винести у натурі межі парку, виготовити проєкт його території, де будуть враховані заповідні об’єкти, рекреаційні зони, пам’ятки природи, екомережі тощо. Уже оголошено й конкурс на виконавця робіт із землеустрою РЛП «Мальованка», — зауважує Володимир Михайлович.
До слова, територія заповідних угідь, якою добросовісно опікуються лісівники, є особливою й багато у чому унікальною для північного регіону області. Багатство рослинності, у тому числі різних типів лісу, обумовлює і різноманітну та чисельну фауну, багато видів якої є рідкісними. Десятки видів паркової флори занесено до «Червоної книги України», а близько 60 видів ландшафтного парку є регіонально рідкісними та охороняються законом.
Про подвижницьку роботу на природоохоронній царині свідчать копіткі будні колективу Мальованського лісництва. Його уже десятиліття поспіль очолює лісничий Сергій Туракевич. Невеличкий колектив лісництва, окрім керівника, складають його помічник, лісники, єгер і пожежні спостерігачі. Усього десять осіб, на яких покладена охорона лісових угідь і проведення лісогосподарських заходів. А це – від збору насіння до садіння, догляду за лісокультурами, збереження лісових багатств для нащадків тощо.
Обсяг і відповідальність неабиякі, якщо врахувати, що практично вся територія Мальованського лісництва є частиною РЛП «Мальованка». Воно розкинулось у єдиному величезному масиві, що налічує 120 квадратів і займає площу 6179 гектари.
Коли відвідуєш Мальованське лісництво, одразу ж у вічі впадає охайність і чистота території. А чи не ідеальному порядкові й акуратному догляду за рослинами у розсаднику, де дружно ростуть сходи модринок, сосонок та інших лісових культур, позазд­рила б найбільш вправна господиня.
— Територія Мальованського лісництва з його рослинністю і тваринним світом є унікальною. Саме невеличке малополіське село Мальованка привернуло до себе увагу науковців Національної академії наук України і стало своєрідним центром створення однойменного регіонального природного парку, — каже лісничий Мальованського лісництва Сергій Туракевич. — З того часу уже два десятиліття до наших лісових угідь прикута увага науковців. Не було такого року, коли б сюди не навідувались дослідники з наукових установ, які виявляють щось нове, вивчають розмаїту рослинність, представників фауни.
Було, що навідувались гості й з-за закордону. Наприклад, якось парк відвідав один молодий нау­ковець з Аргентини, який писав наукову роботу й обрав собі за маршрут наші терени. Довелось мобілізувати свої знання англійської, щоб ближче познайомити його з нашою природоохоронною справою, з нашим краєм.
А загалом, за словами Сергія Миколайовича, головна робота колективу лісництва спрямована на захист зеленого багатства від негативних впливів, зокрема, змін клімату, які спричинили відоме всихання лісів. На щастя, останнім часом ця біда дещо зменшилась. Тож ведеться, головним чином, робота з оздоровлення лісів, створення рекреаційних місць. Лісівники заохочують і зелений туризм, а ще ведуть лісову педагогіку, активно підтримують Полянське шкільне лісництво, пропагують екологічне виховання.
Як депутат Судилківської ОТГ, Сергій Туракевич добре ознайомлений з потребами і проблемами мешканців навколишніх сіл. Лісничий веде постійний діалог з громадами і щодо збереження довкілля. Адже, що не кажи, а людський чинник у тому відіграє провідну роль.
Принагідно відзначу, що саме Мальованське лісництво було першим, яке встановило систему відео­спостереження. Зараз у лісгоспі таких є три. Це дає змогу оперативніше реагувати та виявляти лісові пожежі не тільки на території цього лісництва, а й у сусідніх та по всій окрузі.
Завдяки новітнім можливостям відеокамери є змога бачити лісові масиви у режимі онлайн через мережу інтернет. Це дуже актуально саме у літню пору, коли у лісах найбільше відвідувачів. Адже у Мальованському лісництві є чи не найкращі чорничники, грибні місця, щедра тут природа й на інші свої дари. Тож влітку ант­ропогенне навантаження на ліс зростає.
А взимку тут можна насолодитися цілковитим спокоєм, оскільки полювання тут заборонене. Для дичини ці заповідні місця — мовби «спальний» район, тож ліс відпочиває від літнього гомону…
— Сьогодні перед нами стоїть багато викликів. Чимало з них є об’єктивними — зазнає змін клімат території, а лісові насадження — свої характеристики. Звичайно, у цих умовах ми маємо зберегти якомога більше місць у тому виг­ляді, якими їх бачили наші батьки, діди, — наголошує директор ДП «Шепетівський лісгосп» Володимир Сасюк. — Це досить важко, але у цій ситуації маємо зробити все, щоб ці унікальні місця були заповідані наступним поколінням. У цьому відношенні ми маємо підходити до проблеми зважено та у кожному своєму рішенні базуватися, насамперед, на науковому та раціональному підходах.

Володимир НИТКА.
На знімках:
директор ДП «Шепетівський лісгосп» В.М.Сасюк;
лісничий Мальованського ліс­ництва С.М.Туракевич;
на посту відеоспостереження: на перед­ньому плані — пожежний спостерігач Н.С.Дудар.

Залиште Ваш коментар
Перевести