Перший тиждень жовтня з його святом освітян нагадує кожному з нас про те, що найщиріші слова вдячності у таку пору потрібно адресувати своєму наставнику. Адже як кожен день починається зі світанку, так і майбутнє кожного з нас починається з Учителя.
І нині ми з пересторогою дивимось у завтрашній день, оскільки ситуація із пандемією може в останній момент скоригувати всі освітні плани, і школярі знову замінять звичний клас на комп’ютер. Нові реалії змушують змінюватися і заклади освіти, і вчителів, і сам освітній процес.
Тож про непросту роботу вчителів в умовах системних змін у переддень свята ми говоримо з найдосвідченішим директором нашого краю Віктором СТАРИМ, який понад два десятки років очолює один із найпрестижніших закладів загальної середньої освіти Шепетівського району — Грицівський ліцей.
— Вікторе Петровичу, сучасні діти по праву названі «поколінням Z». Як Ви вважаєте, це більше допомагає чи заважає у навчанні?
— Так, звісно. Діти сьогодні у буквальному сенсі народилися з гаджетами в руках. Не реально боротися з тотальною діджиталізацією, проте її можна використовувати з користю, як допомогу у навчанні. Вчителі нашого закладу, починаючи з початкових класів, упевнено запроваджують сучасні педагогічні технології навчального середовища «Smart Kids», елементи державних освітніх програм модульного розвивального навчання «Крок за кроком», гуманно-особистісного навчання за Ш.О.Амонашвілі, його авторську програму «Гуманна педагогіка», здоров’язберігаючу технологію «Навчання у русі» за методикою О.Д.Дубогай.
У рамках такої роботи педагоги здійснюють написання авторських посібників, поширюють власний досвід на вчительських онлайн-ресурсах. Крім того, кожен навчальний кабінет початкових класів оснащений мультимедійними інтерактивними комплексами, забезпечений дидактикою, відповідно до вимог нового Державного стандарту початкової освіти.
— Ні для кого не секрет, що у недалекому майбутньому усі ми житимемо у «віртуальному» світі. Як може допомогти підготуватися до цього заклад загальної середньої освіти?
— Слушне питання, адже ще два роки тому карантинна ізоляція перенесла освітній процес у віртуальну площину. Тоді наші заклади виявилися не готовими до таких викликів, але ми справилися з ними. Вчителі інформатики на добровільних засадах, з власної ініціативи допомогли педагогам ліцею освоїти дистанційні технології навчання.
Сьогодні з певністю зазначу, що кожен наш учитель користується освітніми платформами «Google Suite for education», «Padlet», «Kahoot Quizezz», «Learning apps» та іншими, веде заняття онлайн у режимі реального часу. Ми чітко усвідомлюємо, що зовсім скоро все буде комп’ютеризовано і діджиталізовано. В усіх професіях застосовуватимуть технології, тож треба буде вміти ними користуватися. Зважаючи на це, ми постійно працюємо над оновленням матеріально-технічної бази навчальних кабінетів. Зокрема, за останні три роки модернізовано кабінети хімії, біології, наразі чекаємо на оснащення кабінету фізики.
— В основу сучасної освіти покладено компетентнісний зміст. Поділіться досвідом практичного застування знань у вашому закладі.
— Сьогодні для педагога важливо пам’ятати про свою функцію і місію. Адже трапляються вчителі, які люблять свій предмет і доступно пояснюють матеріал, але не можуть пояснити дитині, для чого саме це їй потрібно. Можна дуже добре викладати, але все буде даремно.
Саме тому перша функція наших педагогів — мотивувати дитину, дати їй зрозуміти, що вивчене нею згодиться не лише для успішного розв’язання тесту ЗНО, а й дасть відповіді на безліч питань, які щодня доводиться вирішувати у різних життєвих і побутових ситуаціях. Звучить просто, але це не просто зробити.
Натомість, розуміючи свою функцію, вчитель по-іншому формулює запитання, спонукає до роздумів і тим самим формує у дитини власну позицію. Це свого роду коучінг, під час якого педагог модерує процес, але відповіді та рішення ухвалюють самі учні. Ну, а інструменти, якими ми для цього користуємося, це IКT-технології, проєктна діяльність, інтегровані міжпредметні уроки, експерименти тощо.
Теорія і практика, навчальні програми, хобі тісно переплетені в освітньому процесі. Ліцеїсти працюють над індивідуальними, командними проєктами, розвитком пам’яті, займаються спортом, у рамках гурткової роботи є учасниками лялькового театру, студій мистецького, патріотичного спрямування, редакторами газети закладу, мають мотивуючі зустрічі з успішними людьми — випускниками ліцею, розпочинають вивчати допрофільні предмети у середній школі й закінчують у старшій, успішно складаючи ЗНО.
— Усім відомо, що крім учнів і вчителів, сьогодні й батьки є повноцінними учасниками освітнього процесу. Як відбувається ваша співпраця з ними?
— Так, комінукація з батьками є надважливою. У рамках розбудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти ми провели самооцінювання напрямку «Освітнє середовище» шляхом анкетування батьків. Результат говорить сам за себе: у відсотковому співвідношенні (80 відсотків) їхні відповіді засвідчили те, що зі свого боку в непростих реаліях сьогодення ми робимо все правильно і разом є повноцінними учасниками освітнього процесу. Адже саме вони допомагають мотивувати учнів до здобуття знань, знайти підхід до їхніх дітей, зміцнити матеріально-технічну базу.
— Основний меседж реформи освіти: «Випускник – новатор, успішна особистіть, патріот». Ваші випускники є саме такими, оскільки рейтинг закладу, за результатами ЗНО упродовж останніх п’яти років, є доволі високим. Як вам вдається утримувати позиції?
— Готуючи дітей до дорослого життя, важливо розвивати у них критичне мислення. Навіть, здавалося б, зовсім традиційні предмети можна аналізувати, інтерпретувати, висловлювати враження, думки, вести дискусії. А ще, переконані педагоги, важливо виховувати гуманістичні цінності. Якщо це все буде закладатися з дитинства — повага, свобода самовираження, допомога один одному — то у майбутньому успішним зможе стати кожен.
Однозначно, нам важливо мати з одного боку майбутніх професіоналів з крутими «soft і hard skills», а з іншого — виховати просто хорошу людину, з якою приємно мати справу. З розвинутим емоційним інтелектом і емпатією. Тією, за вчинки якої не буде соромно ні під час, ні після завершення навчання.
А це вже більше, ніж про навчання. Це уже більше про спільноту батьків, дітей, вчителів, адміністрації, про спільні цінності й бачення, якою має бути людина у суспільстві. Тому і над цим працюємо не менше, ніж над навчанням. І, як бачимо, нам це вдається.
Грицівський ліцей – це заклад, який пишається своїми випускниками, а випускники – своїм закладом. До цього і треба прагнути.
— Дякую Вам за розмову.
В.ВАСИЛЕНКО.
