Напередодні головного державного свята – Дня Незалежності України – ми розповідаємо читачам про людей праці, які не тільки примножують славу підприємства, а й добросовісно служать громаді. От і цього року завітали до начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо ст. Шепетівка» Є.М.Шмигуна, щоб розповісти про кращих працівників очолюваного ним колективу.
Євген Миколайович познайомив нас з двома машиністами, які віддано і сумлінно водять сталевих коней залізничними магістралями країни.
Василь Михайлович Джиган 2005 року пов’язав свою долю з локомотивним депо. Прийшов сюди трудитися слюсарем ремонтного складу. У 2008-му закінчив школу машиністів у м. Києві. Після цього став помічником машиніста, отримав 2-й клас. А з 2011 року водить тепловози ЧМЕ-3, 2М62У. До роботи ставиться дуже відповідально, адже добре знає, що на помилку не має права.
Нині Василь Михайлович уже є наставником для молодих машиністів, зокрема Анатолія Кузьмінського та Олександра Рудюка. Закінчив підготовчі курси і виконує ще й обов’язки машиніста-інструктора. А це досить важливо, адже з кожної нестандартної ситуації, яка може виникнути під час руху, треба знайти оптимальний і виважений вихід.
Керівництво і колеги поважають Василя Михайловича за порядність, професіоналізм, людяність. Неодноразово машиніст був відзначений за гарну роботу.
Івану Івановичу Костромцю з дитинства була ніби написана доля, адже народився він у династії залізничників. Його батько, Іван Федорович, все життя сумлінно трудився машиністом, мама, Олена Романівна, також залізничник зі стажем, вона — машиніст мостового крана. Тож з дитинства Іван твердо знав, що буде залізничником і підвести своїх батьків не може.
Уже більше 15 років Іван Іванович трудиться у локомотивному депо. Його біографія схожа з багатьма іншими – розпочинав слюсарем-ремонтником, далі навчався у Київському центрі професійного розвитку Південно-Західної залізниці. Тоді молодому і наполегливому працівникові уже довірили їздити помічником машиніста.
Близько семи років Іван Іванович трудиться машиністом електровоза, і за весь цей час переконався у тому, що обрав правильну дорогу в житті. Робота йому подобається, завжди цікаво їздити навіть тими маршрутами, які уже добре відомі.
Іван Іванович щиро зізнався, що завжди з гарним настроєм йде на службу і жодного дня не пожалкував про те, що продовжив справу батьків. Звичайно, проблем є ще чимало, адже рухомий склад треба підтримувати у належному стані, а він здебільшого уже зношений. Проте Іван Костромець оптимізму не втрачає. Адже коли є улюблена робота, то у майбутнє дивишся не тільки з надією, а й з впевненістю.
Зі святом Незалежності усіх!
На знімку (зліва направо) машиністи Василь Джиган та Іван Костромець.
