Вівторок, 29 березня, 34-й день війни росії проти України…
Ще у перші дні після віроломного вторгнення московських орків захисники України показали всьому світові, що вони незламні, що бліцкриг путіна провалився. Україна обороняється, стоїть мужньо і героїчно. Хоча за цей час кремлівські зайди перетворили у руїни Харків, Чернігів, Тростянець, Ізюм, Ірпінь, Бучу, десятки містечок і сіл.
Героїчно бореться місто-герой Маріуполь. Під смертоносним вогнем тут вже загинуло близько 5 тисяч мешканців, з них 300 маріупольців заживо поховані під завалами драмтеатру. Про це повідомляє міська рада Маріуполя. У місті гуманітарна катастрофа, надкритична ситуація, немає світла, газу, тепла, води, їжі. Повсякчас зриваються і блокуються гуманітарні коридори для вивезення українців з окупованого міста. І це — на очах у всього цивілізованого світу.
Спочатку війни окупанти знищили понад 260 лікарень і амбулаторій сімейної медицини, сотні навчально-освітніх закладів, дитсадків, 60 українських храмів і релігійних споруд. Щодня гинуть безневинні люди. Статистика наших втрат болюча і жахлива. Як повідомляють в офісі Генерального прокурора, вже зафіксовано смерть 144 дітей, 220 — поранені, а ще у Маріуполі загинуло 210 маленьких мешканців.
Проте на всі заклики Президента України, уряду, українців всього світу, Захід мовчить. Боїться путіна, який вже 22 роки безкарно керує росією і веде загарбницькі війни. І НАТО відхрещується, і США не хоче втручатися. Думають, що перечекають і якось ця війна закінчиться. Санкції путіна не лякають, а його челядь мовчить. Диктатор має високий рейтинг підтримки у росіян.
Ось так і виходить, що Україна без належного озброєння і підтримки залишається віч-на-віч з підлим ворогом, який вбиває щогодини, щохвилини, руйнує, грабує, гвалтує. Але ми знаємо, що за ці злочини усі понесуть кару.
Проти росії Україна маленька, але зате у неї Великий народ, Великі Збройні сили. Слава Україні! Слава Героям!
Щодня дивимось зведення з поля бою, радіємо, коли наші здобувають перемоги. Он яка гордість за наших військових охоплює, коли дивимося на кадри затоплення десантного російського корабля у Бердянську, розгром ворожих підрозділів (і, до речі, десяток разів) у Чорнобаївці.
Наостанок хочу сказати,що у наш край повернулися лелеки. І віриться, що вони не лише провісники весни, а й провісники нашої перемоги. Все буде добре, і все буде Україна. І згинуть наші вороженьки, як роса на сонці…
Світлана МОРОЗ.