ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ І знову все повторюється

І знову все повторюється

17 переглядів

У пам’ятку 2014 рік. Почалася неоголошена війна з Росією. Тоді й виявилося, що у нас армія до цього була не готова. Хоча було Міністерство оборони, були штаби, генерали, офіцери різних рангів, а техніка несправною стояла в ангарах, спорядження ніякого… Та, власне, кожен знає, що було тоді.
Українці своїм коштом купували все, що можна було купувати, одягали, взували, годували добровольців і бійців, відправляли на фронт техніку, пристрої бачення, бронежилети, каски, різну амуніцію. Кожен зі своєї заробітної плати віддавав і віддає 1,5 відсот­ка на військо. А де ті, хто грабував його? Чи хоч один із них покараний? А війна вже шість років триває. Гинуть наші хлопці…
Тепер прийшла нова біда — пандемія. Виявляється, що у нас і медицини належної немає. Оті реформи, проведені останніми роками, знекровили її ущент. Адже з 2016 року наші шепетівські лікарні недофінансовувалися, не вис­тачало на заробітну плату для медиків. Правда у кращому становищі були лікарі реформованої первинної ланки. Але сьогодні йдеться про інше, про елементарний захист медиків перед викликами коронавірусної інфекції.
У вівторок на брифінгу у МОЗ озвучили вражаючі цифри: з майже 3400 інфікованих чи не кожен шостий — медик, бо вони не захищені, бо вони на передовій боротьби з невидимим і підступним ворогом — коронавірусом.
І знову українці збирають кошти усім миром, аби підтримати медицину. Не виняток і шепетівчани. Хоча ситуація не надто покращується, бо за тридцять років так усе занепастили, що й описати важко. Мали потужну економіку (до речі, одну з кращих у Європі), величезні ресурси, розвинену аграрну галузь і, зрештою, якісну освіту і налагоджену охорону здоров’я. У нас на той час не було епідемій кору, туберкульозу, дифтерії. Одне слово — стартові можливості для подальшого розвитку процвітаючої України були.
А тепер ми у числі «третіх», найвідсталіших країн, на узбіччі цивілізації. Немає резервів у Резервному фонді, який розікрали, роздерибанили ущент. Тонни захисних масок вивезли за кордон, коли вже в інших країнах вирував коронавірус. До речі, ніхто за це не відповів.
А тепер з Китаю нам везуть засоби індивідуального захисту. Адже там відразу свою промисловість перелаштували на випуск вкрай необхідного для медицини. Тепер і заробляють на цьому.
А у нас є ідеї, очевидно, є і можливості, але бракує державницького підходу до подолання вик­ликів сьогодення. Президент просить усіх залишатися вдома, просить не скорочувати працівників на час карантину. Але де підприємцям, невеликим фірмам узяти грошей, коли бізнес стоїть, перебуває під загрозою великих штрафів?
У той же час дозволили працювати великим супермаркетам (непродуктовим!), ломбардам.
Правда, на пандемію не зважають аграрії, у яких і так чимало отих викликів, зокрема погодніх. Посівна ведеться за графіком.
Але тут потрібно окремо сказати про власників-одноосібників, які терплять збитки. Вони, маючи підсобне господарство, тримаючи корову, курей та іншу живність, не мають де реалізувати молокопродукти, яйця, м’ясо, городину. Про це ніхто не думав, зачиняючи продовольчі ринки. А окремі родини втратили чи не єдині доходи для прожиття. Бідкаються й ті, хто вирощує розсаду, ранні овочі у теплицях. Куди їх подіти, кому реалізувати?
І цей перелік можна продовжити. Отож, коронавірус — це чи не останнє поперед­ження усім нам. Так далі жити не можна! Адже за нашу байдужість до розкрадання, руйнування і знищення народних багатств тими, хто біля керма країни, а іншими словами — біля «годівниці», можемо поплатитися дорого — життям сотень українців.
Нас нічому не навчили Майдани. Можливо, пандемія стане уроком. Тоді, обираючи наступну владу, будемо думати: чи може бути той чи інший політик моральним авторитетом, чи може керувати країною, дбати про людей, про їхній достаток? А не про своїх міністрів, прокурорів, чиновників, керівників державних підприємств, у яких мільйонні зарплати і премії, які живуть на наші податки, користуються народними благами.
Для порівняння: лікар, який лікує, оперує, ризикує, не отримує й 10 тисяч гривень. Отож пандемія не запитує, чи ти народний депутат, чи бізнесмен, чи рядовий працівник, а вражає усіх. І «сильні світу цього» з числа українців уже не можуть втекти за кордон на лікування від коронавірусної інфекції, а вимушені лікуватися у тих же лікарнях, де й інші громадяни. Тож, можливо, побачать і відчують, до чого їхні попередники та й вони самі довели віт­чизняну медицину.
Тепер сподіваємося на диво і захист Всевишнього, аби ця біда і далі не потягнула нас у безодню. Адже на кону Україна і життя мільйонів українців.
Світлана МОРОЗ.

Залиште Ваш коментар
Перевести