У свої чотири роки Поліна Нечипорук вміє рахувати до п’яти, розрізняє основні кольори – жовтий, червоний і зелений, повторює казки та залюбки підспівує і підтанцьовує під веселі мелодії. Дівчинка — мамина помічниця, допомагає неньці мити посуд, прибирати в оселі, підтримує, коли тій стає важко, міцно обіймає матусю.

Поліна народилася особливою, з генетичною аномалією, але вона така ж дитина, як усі, – любить мультфільми, грається та легко контактує з іншими дітьми.

Полінку я вперше побачила навесні минулого року на благодійному концерті «Жменька доброти», присвяченому Міжнародному дню людей із синдромом Дауна. Вона була одягнена у костюм ангела – світла, позивна і дуже комунікабельна дитина. Протягом усього заходу Поліна танцювала. А цьогоріч на святі, приуроченому «дітям Сонця», навіть виступала на сцені міського будинку культури.

Про те, що Поліна народиться з генетичною аномалією, її мама Аліна не знала. У той час молода жінка навчалася на першому курсі Української академії друкарства та здобувала освіту за спеціальністю «реклама та зв’язки з  громадськістю». Тому саме у м. Львові перебувала на обліку у зв’язку з вагітністю.

Вагітність протікала добре. Однак на 24-му тижні на УЗД у плода показало так звану синю ваду серця. На той час Аліні ніхто не сказав, що така вада притаманна «сонячним діткам». Та навіть якби і повідомили, про переривання вагітності молода жінка навіть не думала.

Згодом, взявши академічну відпустку, Аліна приїхала додому. Тут стала на облік у залізничній лікарні ст. Шепетівки. У зв’язку з виявленою при дослідженні вадою серця звідси її направили до м. Хмельницького, де фахівці порадили народжувати у столиці. Так, на 38-му тижні вагітності Аліна разом з мамою, Людмилою Дмитрівною Слюсар, поїхали до Київського інституту педіатрії, акушерства та гінекології. Там у результаті важких пологів, які тривали майже 17 годин, народилася маленька Полінка — мамине сонечко.

Коли Аліні показали її новонароджену дівчинку, вона не одразу звернула увагу на фенотип маляти. Не даремно кажуть, що кожна дитина – найкраща для своєї мами. Та медики запропонували жінці здати кров дитини на каріотип. Так у новонародженої Поліни підтвердився діагноз – «синдром Дауна».

Молода жінка не одразу повідомила про це рідним, бо спочатку хотіла сама зібратися з думками. Її позитивне рішення щодо виховання Полінки мама підтримала.

У чотири місяці маленькій Полінці зробили операцію на серці у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Вона тривала 6 годин. Після оперативного втручання дівчинка півтора місяці перебувала у реанімації. І весь цей час біля Поліни була її мама.

А далі, після повернення до Шепетівки, була реабілітації. Аліна постійно возила донечку на лікувальні масажі до Олега Ковальчука у міський реабілітаційний центр для дітей-інвалідів, який тоді ще знаходився на Старокостянтинівському шосе.

З часом, у свої дев’ять місяців, Поліна самостійно сіла. У цей час навіть вимовляла деякі слова – «мама», «баба». А згодом, в один момент вимова різко погіршилася, мова ставала нерозбірливою. Зараз Аліна вже добре розуміє донечку, тим паче, що перший  склад слова Поліна вимовляє голосно.

Поліна – привітна та ввічлива дівчинка. Вона знає, коли треба казати «привіт», «спасибі» тощо. Слухається маму і далеко від неї не відходить. Та, попри все, має впертий характер: якщо вже задумала кудись іти – то чітко туди прямує.  Крім того, Полінка дуже любить бути у центрі уваги.

Майже у два роки дівчинка почала ходити. І від тих пір кожен її день став ще більш насиченим. Вона відвідує реабілітаційний центр на вулиці Судилківській, де з Поліною працює дефектолог Ольга Реган, тричі на тиждень буває у Шепетівському інклюзивно-ресурсному центрі у логопеда Тетяни Столярчук, де також спілкується з психологом Світланою Олійник та дефектологом Наталією Щукою. Крім того, з радістю ходить у ДНЗ №7 «Дюймовочка». А вечорами у дівчинки так званий релакс у соляній кімнаті при Шепетівському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), що на Старокостянтинівському шосе, або ж на проспекті Миру. До речі, приватну соляну кімнату на проспекті Миру Аліні з донечкою дозволили відвідувати безкоштовно.

Весь свій час Аліна витрачає на Поліну. Молода жінка намагалася працювати, та донечку постійно треба було відводити до різних спеціалістів і, звісно, у робочий час. Кому ж таке сподобається?

А на вихідні на Поліну з радістю чекають її бабусі – мама Аліни Людмила Дмитрівна Слюсар зі своєю сестрою Валентиною Дмитрівною Безулою. Вони її просто обожнюють!

Мама Поліни уже задумується про навчальний заклад, у якому здобуватиме освіту донечка. Це, до речі, не обов’язково має бути школа з інклюзивним класом. До прикладу, зі слів молодої жінки, у 5-му класі Шепетівського ліцею теж навчається дівчинка із синдромом Дауна.

Добре, що у наш час для «сонячних діток» відчинені усі двері, пересічні люди не так лячно дивляться на таких дітей, краще їх сприймають, а ті безперешкодно адаптуються у суспільстві, стають у житті самодостатніми особистостями. У майбутньому Аліна навіть сама хоче здобути вищу освіту дефектолога, щоб фахово допомагати донечці.

Насамкінець хочеться сказати, що Аліна – надзвичайно сильна, терпляча жінка. Попри життєві труднощі, вона залишається позитивною, життєрадісною та активною. Вона – яскравий приклад для батьків, які стикнулися з такою ж ситуацією. А підтвердженням цього є її  чарівна донечка, яка ніби випромінює світло.