Третього грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. І як не прикро це констатувати, але осіб з обмеженими можливостями більшість згадує винятково у цей день. Але ж вони живуть зі своїми недугами щодня, мають власні потреби, обов’язки, самостійно ходять на ринок, до магазинів, сплачують за комунальні послуги і, звісно, вірять людям, як кажуть, на слово.

Шепетівчанину Миколі Шпендюку було 50 років, коли він отримав травму ока. Але вчасно за допомогою лікарів не звернувся. Через кілька років зір став погіршуватися і медики констатували невтішний вердикт: отримана травма ока вже зарубцювалася і не підлягає операції. Тоді Миколі Івановичу дали другу групу інвалідності. А п’ять років тому, під час обстеження у Хмельницькому центрі, він отримав першу групу інвалідності по зору. Нині пенсіонер трохи бачить на ліве око, тоді як на правому – суцільна темрява.

Маючи вищу освіту товарознавця, яку здобув у Львівському торгово-економічному інституті, у Миколи Шпендюка за плечима 50 років трудового стажу. За активну трудову діяльність чоловік був неодноразово нагороджений грамотами, його фотокартка колись «прикрашала» міську Дошку Пошани.

Таким активним він продовжує бути і нині. Коли вийшов на заслужений відпочинок, ще кілька років працював у відділі робітничого постачання, згодом — в охороні. І навіть зараз Микола Шпендюк займає активну громадську позицію.

З 2004 року Микола Іванович залучає до співпраці з Шепетівською ТПО УТОС благодійників і впевнено каже про те, що світ не без добрих людей. Саме від таких спонсорів Микола Шпендюк отримав у подарунок голосовий годинник. Ще пенсіонер завжди на зв’язку, має мобільний телефон, адже у будь-який момент можуть зателефонувати сини або дружина, поцікавитися його справами.

Приємно було дізнатися, що інвалідність Миколи Івановича не дає йому права на «слабинку». А надійною опорою та, як мовиться, правою рукою, для нього є його кохана дружина Людмила Олександрівна.

А ось шепетівчанин Віталій Шеремет і досі, не зважаючи на те, що є інвалідом ІІ групи по зору, самостійно справляється з господарськими питаннями вдома та ще й працює у Шепетівській ТПО УТОС.

У дитинстві Віталій часто хворів і саме це дало серйозні ускладнення на очі. Навчався він за індивідуальними програмами. Після закінчення спеціалізованих шкіл, здобув ще й освіту столяра та, на жаль, так і не спробував себе у цій професії.

З 1992 року чоловік працює в УТОСі – спочатку був робітником, потім постачальником, заступником начальника цеху. Нині ж Віталій Антонович обіймає посаду завгоспа. Поганий зір (на сьогоднішній день це «мінус» 17) не став на заваді і його сімейному щастю: разом з коханою дружину Ією виховують двох чарівних донечок.

Віталій Антонович також активний користувач соціальних мереж. А ще він запросто здійснює покупки на ринку, сплачує за комунальні послуги, займається ремонтом годинників для незрячих і відчуває себе насправді щасливим!