Таке сиво-давнє запитання навіяло звернення очільників самоврядного та виконавчого органів району, розміщене наприкінці попереднього року на сайті районної ради. Йшлося про прохання до нашого народного депутата України відстояти шанси нашого райцентру, як справді перспективного центру у майбутньому укрупненому формуванні районів півночі Хмельниччини під час наступного етапу адміністративно-територіальної реформи.

Адже останнім часом широкого резонансу серед мешканців Шепетівщини, як і загалом скрізь, набула тема укрупнення районів та створення нових адміністративно-територіальних одиниць. І якщо, згідно з попередніми планами, центром однієї з них мала бути Шепетівка, то нині цю перспективу може «перехопити» сусідня Славута.

Прочитав і стало прикро, навіть незважаючи на святкову пору Новоріччя. Адже коли раніше роль «корчагінського» міста і району у регіоні була поза конкуренцією, то тепер право на це «місце під Сонцем» треба довести.

Та стало ще сумніше від аргументів, які б мали підсилити статус нашого райцентру в очах творців реформи. Бо якщо говорити про його економічний потенціал, то, на жаль, все це у минулому часі. Адже те, що було, давно загуло. Так зване розвинене сільське господарство з «ефективним господарем» більше працює на «дядька» у Києві, а селяни і район від того у кращому випадку мають лише крихти.

У пору трудових міграцій кількість населення вже давно стала не переконливим фактором. Адже воно їде туди, де краще. А хіба до нас ідуть інвестиції, створюються  робочі місця, тріщить від надходжень міська та районна казна? Таки у сусідів із цим легше.

Та й про наші комунікації ми можемо говорити лише з іронією. Адже що то за «манна небесна», коли до Варшави легше доїхати, ніж у віддалене село нашого краю, а наша славнозвісна залізниця стала з легкої руки тих же «штовхачів» реформ – третьорядною, якщо не гірше.

І вже зовсім не як позитивний аргумент – боротися за збереження Шепетівського госпітального округу. Його, виявляється, створювали згідно з розпорядженням Кабміну, а тепер ця затія, як кажуть, тріщить по швах. У Славуті навіть подейкують, що готується перегляд рішень урядовців. І все через те, що коштів на подальший розвиток медицини, як і багато чого іншого, у нас катма.

Та і як може бути інакше за інертності місцевої влади, яка щоразу ніби діє за  принципом: «Тихіше їдеш – далі будеш».

Можливо, таки «корчагінський» аргумент допоможе – нагадування про те, що саме у Шепетівці розташована пам’ятка ЮНЕСКО – музей Миколи Островського. Правда, ще зовсім недавно ми не знали, що робити із «святилищем ленінської комсомолії». Вчасно схаменулися, бо історію треба шанувати.

Без минулого немає майбутнього. А щоб втримати статус міста, щоб воно стало центром північних районів області, тепер владі, депутатам потрібно докласти чимало зусиль. Адже ще не все втрачено…

В.ЯСЕНЧУК.