ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво Картопляний «смугастик» добрався до шепетівських городів наприкінці 1950-х

Картопляний «смугастик» добрався до шепетівських городів наприкінці 1950-х

11 переглядів

Із першими колорадськими жуками, які «десантувалися» у нашому краї за часів Микити Хрущова, люди не знали як боротися. 1960 року газета «Шлях Жовтня» опублікувала розповіді про «нову саранчу» у рубриці «Запитуєте – відповідаємо». Малюнки «смугастиків» зі штату Колорадо у збільшеному вигляді публікувалися навіть на обкладинках шкільних зошитів. 

У Польщі, звідки колорадські жуки потрапили на Шепетівщину, забили на сполох із приводу їхньої стрімкої міграції вже у 1930-х.

Так, наприклад, 20 серпня 1932 року польський журнал «Tygodnik illustrowany» (нагадаємо, що тодішній українсько-польський кордон проходив усього за кілька десятків кілометрів від нашого райцентру) панікував: «смугастики» захопили три чверті картопляних ланів Франції. «Оскільки жук поширюється із середньою швидкістю 140 км на рік, то уже в середині 1934 року досягне Німеччини», – з острахом прогнозувало видання.

Лякатися було чому. На той час уже чотири країни Європи фактично оголосили французам «картопляну війну»: суворо забороняли завезення звідти усіх овочів і ярини. Німецькі науковці їздили по селах і роз’яснювали аграріям, що треба робити, коли побачиш колорадського жука. На стовпах розвішували карти місць, де розміщені головні «спостережні пункти» за жуками.  У школах дітям давали розв’язувати задачки на кшталт такої: «Якщо протягом двох місяців самичка колорадського жука відкладе 700 яєчок, то скільки часу має пройти до того, коли її потомство складе 34 мільйони?».

У Західній Україні, яка з 1939-го стала радянською, перших «колорадів» виявили через 12 років. Ось довідка начальника відділення 2-Н Міністерства держбезпеки УРСР Кононенка (серпень 1951 р.): «До УМДБ Львівської області надійшли відомості про те, що у радгоспі с. Висечів Немирівського району з’явилися колорадські жуки. Розслідуванням встановлено, що 25 липня ц. р. до дирекції радгоспу завітав працівник цього радгоспу Федір Щегольський, приніс 5 штук личинок колорадського жука і заявив, що його дружина Ганна Щегольська ці личинки виявила на картопляному полі радгоспу».

А вже 14 липня 1960 року про колорадських жуків вперше написала шепетівська газета «Шлях Жовтня». Агроном-ентомолог М.Бондар і агроном райсільгоспінспекції М.Гонтар розповіли, який вигляд має цей жук, як розмножується, харчується, де переховується до «кращих часів».

«Яйця жук відкладає на нижньому боці листків картоплі купками по 28-36 штук, а всього – до 1600 штук і більше. Через 4-6 днів при сприятливій погоді (при температурі 22-26 градусів) з яєчок виходять личинки. Вони і є небезпекою для листків, бо їх поїдають… Закінчивши живлення, личинки заповзають у грунт на глибину 5-8 сантиметрів, там перетворюються у лялечки, а потім – у жуки. В липні з грунту виходять молоді жуки нового покоління, вони живляться листям картоплі… Жук при похолоданні переповзає з рослини на землю і ховається під грудочками грунту до настання теплої погоди і в таких умовах його дуже важко знайти…».

Боротьбу із колорадським жуком автори статті радили проводити хімічним способом – шляхом обприскування або обпилювання площ препаратами ДДТ та гексахлориду (знаний як дуст, що є дуже шкідливим і нині забороненим).

Ілюстрації з польського часопису «Tygodnik illustrowany» (№ 34 від 20.08.1932 р.)».

Залиште Ваш коментар
Перевести