Після навчання в університеті шепетівчанка Кіра Гудзик вирішила поїхати до Пекіну, щоб удосконалити власні знання китайської. Та навіть подумати не могла, що тут вона зустріне пандемію.
Як це – жити у країні, звідки поширився коронавірус – дівчина погодилася розповісти особисто.
Коронавірус чи штучна паніка?
“У Китай я приїхала в листопаді 2019 року. Закінчила навчання на факультеті міжнародних відносин з країнами Азії і вирішила поглибити свої знання від носіїв мови. До того ж я добре знаю англійську і попрацювати вчителькою у Пекіні мені видалось гарною можливістю”, – згадує шепетівчанка Кіра Гудзик.
Проте приблизно через півтора-два місяці після приїзду Кіри, у Китаї спалахнула пандемія коронавірусної інфекції.
“У січні оголосили карантин. Повідомляли, що це нічого серйозного і обмеження триватимуть максимум місяць. А про існування вірусу COVID-19 я взагалі дізналася з новин України. Друзі почали писати, що у вас там в Ухані відбувається. Коли запитувала своїх китайських колег, вони відповідали, що все нормально, ніякого вірусу немає”, – ділиться дівчина.
Місяць карантину затягнувся ще на один, а потім ще на довше.
“Відверто, я не знала, чого чекати. Чи це дійсно небезпечний вірус? Чи може це просто паніка? Спершу взагалі думала, що коронавірус хтось собі придумав і сіють штучну тривогу. Але коли вже побачила, що реально хворіє багато людей, почала й сама хвилюватися”, – розповідає Кіра Гудзик.
Дівчина зізнається, було дуже важко. Одна у чужій країні. За тисячі кілометрів від рідних та друзів. Закрита на карантин, де навколо панує невідомий вірус.
“У перший місяць карантину в Пекіні нікому не дозоляли навіть виходити з квартир. Хіба на трішки у двір, щоб подихати свіжим повітрям. Доводилося постійно знаходитися в одному місці. Я переживала за власне здоров’я, бо дуже бракувало масок. Одну прала і декілька разів використовувала. Оскільки ні в аптеках, ні в магазинах їх вже не було”, – ділиться шепетівчанка.
Чому не повернулася додому?
З цими подіями у Кіри Гудзик почали з’являтися думки про повернення додому. Але як сама розповідає про себе, вона дуже вольова і вперта. Здаватися при перших перешкодах не звикла.
“Мені довелося там пробути без сталої роботи до вересня наступного року. Тобто впродовж 8 місяців життя у Китаї я постійно шукала якісь не значні підробітки, щоб вижити. Звичайно, рідні за мене дуже хвилювалися. Просили швидше повертатися. Не розуміли, чому я тут досі залишаюся і не спішу додому. Але я знала, що знаходжуся у безпечному місці. Для мене було значно краще залишатися тут, ніж ризикувати і дорогою додому десь інфікуватися. Також не полишала надії, що ситуація з коронавірусом швидко закінчиться і все буде добре”, – розповідає Кіра.
Згодом кордони Китаю та України закрили. Повернутися додому вже навіть за бажання стало практично не можливо.
“Мене навіть зараз стримує той факт, що після повернення до України, мою візу відразу анулюють і потім знову поїхати до Китаю буде дуже важко”, – додає шепетівчанка.
Китай чітко контролює пандемію
Ситуація із захворюваністю у Китаї, за словами Кіри Гудзик, під цілковитим контролем.
“Тут все дуже строго. Відповідально стежать за дотриманням усіх карантинних норм, тому у цьому плані Китай вважаю безпечним. І якщо навіть десь і з’являються спалахи хвороби, то їх відразу локалізовують. Наприклад, у двох районах Пекіну нещодавно був спалах COVID-19. Пересування на цих територіях оперативно заблокували. Туди навіть не можна було замовити доставку їжі, бо все було перекрито. І що два дні мешканці тих районів здавали тест на коронавірус”, – розповідає дівчина.
При цьому загалом у Пекіні на 22 мільйони населення коронавірусною інфекцією хворіли лише трохи більше тисячі людей. І Кіра не у їхньому числі.
“Зараз тут всіх масово вакцинують. Я, як іноземка, також можу отримати щеплення за 100 юанів (орієнтовно 450 грн). Це досить доступна ціна для Пекіну. Більшість китайців вакцинують безоплатно. Загалом щеплення роблять за бажанням і по групах. Наприклад, був окремий день, коли вакцинували працівників тренінг-центру, де я зараз працюю. Всі, хто хотів, міг щепитися”, – ділиться шепетівчанка.
Як зазначає Кіра, у Китаї більшість громадян є прихильниками вакцинації. Тут значно бояться коронавірусу, ніж щеплень. Наразі у країні вакциновано близько 180 мільйонів людей і ця цифра кожного дня збільшується.
“Я поки ще не вакцинувалась. Думаю, що найближчим часом це зроблю. Оскільки у Пекіні зараз немає жодного хворого, та й загалом по Китаю не так багато інфікувань, вирішила не спішити. Наразі спостерігаю, як діє вакцина на вже щеплених. Мої колеги вакцинувалися і поки що у них все добре”, – розповідає Кіра.
За її словами, хоча у Пекіні безпечно і вакцинація не потребує поспіху, але якщо вирішить повертатися в Україну, а потім знову у Китай, то щеплення стане обов’язковою умовою для повторного в’їзду. При чому виключно китайською вакциною.
Пандемія попсувала планів, але Кіра ні про що не шкодує
“Якби не пандемія, то, звичайно, моє життя тут було б зовсім іншим. Але переконана, якщо з’являються якісь проблеми, то вони нам даються для чогось. Я, наприклад, стала більш самостійною і відповідальною. Взагалі у Китай приїхала через одну агенцію. Але розірвала з нею усі зв’язки відразу після початку пандемії. По-перше, ця агенція не допомагала мені ні з візою, ні з іншими документами, які необхідні були для в’їзду. По-друге, забирала половину моєї заробітної плати собі. А, по-третє, житло, яке вони мені надали у Китаї, з початком пандемії забрали. Просто дали можливість зібрати речі, змінили пароль на дверях і сказали “до побачення”. Добре, що за перший час тут перебування я встигла потоваришувати з місцевими. Тому впродовж наступних шести місяців жила у подруги, з якою спільно платили оренду. Зараз вже все налагодилося. Заробляю без посередництва агенції, винаймаю сама житло. Відповідаю за себе і свої дії самостійно”, – ділиться Кіра Гудзик.
Коронавірусна інфекція також підкорегувала плани Кіри і на подорожі.
“Окрім удосконалення китайської, до Пекіну я також приїхала, щоб мати можливість поподорожувати. Тут поряд дуже багато цікавих країн. Якщо їхати до них з Китаю, вартість подорожей значно доступніша. Але, на жаль, поки не вдається реалізувати ці мрії. Навіть територією країни через обмеження не змогла поїздити. Проте я не шкодую, що залишилася тут. Бо якби складно не було, все ж я маю роботу, пандемія під жорстким контролем, життя потрохи відновлюється і мені воно тут подобається. Так, звичайно, я дуже скучила за домом, за рідними і друзями. Але поки що повертатись не дуже безпечно. У Шепетівці мої батьки перехворіли на COVID-19. Зараз там черговий спалах хвороби. Натомість у Пекіні абсолютно безпечно”, – зізнається дівчина.
Карантинні обмеження у Китаї продовжують діяти
Хоча у Пекіні наразі хворих на COVID-19 немає, проте деякі обмеження все ж продовжують діяти.
“Обов’язковою є наявність на обличчі захисної маски у метро, автобусах, в магазинах… Під час прогулянки вулицею вже не так суворо це контролюють. Раніше у кожного мешканця були спеціальні картки від житлового комплексу. І якщо ти не маєш відповідної картки до будинку, то не можеш зайти на територію цього приміщення. Наприклад, до подруги в гості без цієї картки я не могла зайти. Всі повинні були сидіти у власних помешканнях”, – розповідає Кіра Гудзик.
Зараз у Китаї кожен користується спеціальним додатком на телефоні. Ця програма показує чи ви здорові, чи покидали місто, чи є потреба відсидіти карантин, чи вже вакцинувалися.
“Кожного разу, коли заходите до громадського приміщення, необхідно показувати цю аплікацію з підтвердженням, що з вами все гаразд. Також з допомогою цієї ж програми потрібно просканувати QR-код закладу. Відповідно у додаток вноситься нова інформація, де ви були. І якщо раптом хтось з відвідувачів цього ж закладу захворіє, вам прийде сповіщення, що необхідно відсидіти в ізоляції 14 днів карантину. Або якщо ви їздили в інше місто, то по приїзду зобов’язані внести дані у додаток: де ви були, скільки часу… Інакше у вас програма буде світитися червоним, сигналізуючи, що ви не відбули карантин, хоча телефон зафіксував переміщення”, – пояснює Кіра Гудзик.
Як довго ще доведеться чекати можливості приїхати додому, Кіра прогнозувати не береться. Все залежить від того, коли нормалізується ситуація із захворюваністю на COVID-19 в Україні. Але принагідно передає вітання батькам, рідним та друзям у Шепетівку.
Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.