Кінець травня у нас з дитинства асоціюється зі святом останнього дзвоника у школі. Цьогоріч, як власне і попереднього року, пандемія коронавірусу внесла свої корективи у його проведення. Бо ж все-таки карантинні обмеження ніхто не скасовував.
Але свято у Шепетівській ЗОШ № 6 таки відбулося. Організатори постаралися, аби воно запам’яталося, насамперед, випускникам. Тому тут і кульками прикрасили подвір’я, і дітвора раділа, катаючись на самокатах, було багато квітів.
Зрештою, влаштували парад випускників 4-х, 9-го та 11-го класів. Адже школярі 4-х класів прощаються із першими вчительками, а учні 9-го та 11-го класів — загалом із школою назавжди. Адже з нового навчального року заклад стане гімназією і у ній, згідно з освітньою реформою, не буде 10-го класу.
І ось звучить музика. У супроводі першої вчительки Ольги Юріївни Свіргун на шкільне подвір’я виходять учні 4-А класу. За ними — школярі 4-Б класу разом із вчителькою Оленою Миколаївною Савчук.
Далі запрошують дев’ятикласників на чолі з класним керівником Аллою Олексіївною Гоненко. Серед них багато творчих, успішних, активних учнів.
І, зрештою, бурхливими оплесками зустрічають випускників 2021 року разом із класним керівником Надією Андріївною Андрійчук. Ось вони — красиві, неповторні, з власними мріями, переконаннями і сподіваннями.
До слова запрошують директорку школи Наталію Миколаївну Щур. Вона тепло привітала присутніх із завершенням навчального року. Молодшим учням побажала веселих канікул, а випускникам — успішної здачі ЗНО, здійснення задумів, впевненості у власних силах на шляху у доросле життя. А ще зичила усім здоров’я, щастя, удачі, мирного неба над головою.
Випускники, у свою чергу, дякували вчителям за науку, за отримані знання, терпіння і турботу. Вони подарували школі вічнозелені рослини, які прикрасять територію рідного навчального закладу.
І ось для одинадцятикласників востаннє лунає сріблястий дзвоник дитинства, юності, надії. Почесне право надали випускникові Тарасу Ліснічуку та учениці 9-го класу Анастасії Федчук.
Прощання з рідною школою було хвилюючим і трішки сумним. Батьки благословили своїх дітей, уже таких дорослих, хлібом-сіллю та вишитими рушниками.
А на завершення свята пішов рясний благодатний дощик. Кажуть, на щастя.
Тож нехай таланить їм у житті!
Наш кор.
