Два роки тому ми писали про спроби «реформування» Шепетівського локомотивного депо. Що відтоді там змінилося? Як живеться нині цьому підприємству і що воно планує на перспективу?
Як і раніше, бригади шепетівських локомотивників доправляють состави вантажних вагонів за різними напрямками – до Здолбунова, Львова, Коростеня, Козятина, Жмеринки, Миронівки. Окрім цього, у районі станцій Шепетівка, Шепетівка–Подільська, Полонне, у бік Лепесівки, в напрямку на Славуту наші земляки займаються позапоїздним пересуванням рухомого складу, тобто маневровою роботою.
– Приписний парк нашого депо наразі складається із більш ніж двох десятків локомотивів (серії М62У, ЧМЕ3, ТГМ23). Шість із них (серії М62У) є магістральними тепловозами, перебувають в оренді, забезпечують рух «у районі» Жмеринки, Козятина, Гречан, Дарниці, Коростеня. Ще два маневрових локомотива (серії ЧМЕ3) експлуатуються на Придніпровській залізниці, – розповів нашій газеті Микола Михайлович Лукашук, начальник підприємства.
Також він зазначив, що наразі щодоби у роботі перебуває 11 локомотивів (станом на 2018 рік було 7–8). Тобто – по станції Шепетівка немає локомотива, який би стояв. Адже вантажоперевезення зростають. Наприклад, цієї осені традиційно значний вантажопотік «йде» з боку станції Ланівці (зернові культури), Полонного (гранітна продукція, щебінь та ін.). Тож бувають дні, коли проблематично навіть «витягнути» локомотив на ремонт.
А що ремонтують шепетівські локомотивники? За словами Миколи Лукашука, крім «традиційного» для підприємства обточування колісних пар, цьогоріч завершили надання послуг для Київської дитячої залізниці у «вигляді» ремонту трьох вагонів. Також стежать за справністю рухомого складу, необхідного для безперебійного руху поїзда за новим приміським маршрутом Шепетівка–Кам’янець-Подільський.
Неабияка проблема для депо – дефіцит деяких робітничих професій. Якщо із зварювальниками ще сяк-так, то дошукатися на вакантні посади токарів чи спеціалістів із ремонту рухомого складу вельми складно. Втім, у великих містах токарі чи фрезерувальники – взагалі на вагу золота. Відтак, шепетівські володарі вказаних професій у київському локомотивному депо «Дарниця» – часті гості.
Загалом у штаті локомотивного депо Шепетівка є 476 робітників. Із них 416 (якщо відняти тих, хто проходить військову службу, працівниць у декретних відпустках) безпосередньо задіяні до виконання поставлених завдань.
Середня зарплата у депо, на перший погляд, більш-менш. Але дуже багато залежить від того, володарем якого саме фаху є працівник, необхідно й мати великий досвід праці. Приміром, заробіток досвідчених зварювальників – до 10 тисяч. Приблизно так само одержують токарі. Слюсарі з досвідом роботи мають орієнтовно 12 з половиною тисяч гривень. А машиніст поїзда отримує 16–17 тисяч гривень.
На останніх починає відчуватися «дефіцит».
– Чимало машиністів виїжджають за кордон на заробітки, виходять на пенсію, змінюють місце проживання. Нестачу доводиться «долати» за рахунок» молодих спеціалістів. Наприклад, цьогоріч п’ятеро випускників Козятинського міжрегіонального вищого училища залізничного транспорту взяли на роботу помічниками машиністів, – зазначив Микола Михайлович.
Оскільки локомотивне депо «Козятин» не встигає з ремонтом електровозів (десятки їх застаріли, потребують негайної заміни колісних пар і двигунів), шепетівські локомотивники за дорученням керівництва УЗ мають переробити у своєму депо підйомну яму для колісно-моторних блоків тепловозів серії ЧМЕ-3, аби підходила для аналогічної роботи з вантажними двосекційними електровозами ВЛ-80. Наразі модернізують спеціального станка, аби до нового року розпочати ремонт першого електровоза.
У планах підприємства на майбутнє: модернізація процедури обточування колісних пар, відновлення низки вагонів для кільцевого туристичного маршруту навколо Києва. Планується й «піднімати» спеціальний самохідний рухомий склад, за допомогою якого обслуговують колії, ремонтують контактну мережу (дрезини ДГКУ, МПТ, автомотриси АДМ, вантажні крани), бо у підприємств-суміжників на ремонт такої техніки не вистачає запасних частин. А ще треба відновити ремонт рейкового автобуса РА2, вирішивши проблеми з його електронікою.
Володимир КОВАЛЬЧУК.
Фото з архіву.