«Нині на Хмельниччині є близько ста сорока лосів», – писав у шепетівській газеті «Шлях Жовтня» Б. Дмитрук сімдесят літ тому, 1949-го. А от у 2015 році, коли їх теж порахували, популяція лося європейського становила приблизно 60 особин.  

Торік Академія наук України інформувала, що на всю Україну залишилося від однієї до двох тисяч лосів. Екологи з цими підрахунками солідарні. Проте деякі працівники лісового господарства вважають показники заниженими.

Як і раніше, нині лосі – найбільші представники біологічної родини оленів – у нашій області водяться переважно на Славутчині, Шепетівщині, часом їх бачать у Летичівському районі. Втім, з року в рік їх меншає.

Чому популяція сохатих настільки стрімко скорочується? Вочевидь, причина не одна, їх кілька.

Як вважає мисливець з Рівненщини Юрій Германовський, лосів у наших лісах завжди менше, ніж оленів чи косуль, через специфіку їхнього розмноження. Справа в тому, що лосихи зазвичай народжують тільки одне дитинча, а не декілька, як це буває у інших представників родини оленевих.

На думку волинського мисливствознавця Олександра Перхалюка, олені – «господарі лісу» – полюбляють «виживати» лосів із місць підгодівлі лісниками. Це добре видно, коли ті і ті «борюкаються» коло годівниць, облаштованих працівниками лісових господарств, за харчі. Адже кормова база у представників цих парнокопитних – схожа.

Ну й, звісно, головний фактор зниження популяції сохатих в Україні – їхній неконтрольований відстріл, що тривав донедавна. Адже навіть до початку 2000-х однією з форм розваг для грошових «мішків» були «сафарі» на цих сохатих.

На щастя, позаторік в Україні полювати на лося заборонили. Термін дії рішення – 25 років.

Думається, в довгостроковій перспективі ці тварини «виграють» і від стрімкого знелюднення багатьох лісистих місць нашої країни. Адже нині в Україні спостерігаються високі темпи урбанізації. Чисельність сільського населення неухильно скорочується, люди намагаються «закріпитися» у великих містах. Такі, на жаль, реалії.

До речі, у 2016-му, якщо порівнювати із 1949 роком, на Хмельниччині оленів поменшало всього на третину (зі ста п’ятдесяти особин до ста тринадцяти). Косуль було 5 тисяч, а стало чотири.

А от диких кабанів за цей саме період стало більше на сотню – з 1,4 тис. до 1,5. Також у нашому краї трохи зростає популяція хутрових звірів. Якщо зайців у 1949 році Б. Дмитрук налічив 42,5 тис., то за нещодавніми підрахунками їх стало близько 45 тис.

Зате тепер «б’ють рекорди» лисиці. Якщо після війни їх на Хмельниччині нараховувалося лише півтори тисячі, то нині – майже втричі більше.

Володимир Ковальчук