ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво Львівський буквар Івана Федорова — унікальна пам’ятка

Львівський буквар Івана Федорова — унікальна пам’ятка

242 переглядів

Двадцять четвертого травня українці відзначають День слов’янської писемності та культури. Як відомо, найдавнішим друкованим букварем вважається буквар  Івана Федорова, виданий у Львові 1574 року. Сьогодні у світі існує єдиний примірник цієї книги, який, на щастя, прекрасно зберігся.

Богослужбові видання великого формату були у свій час дуже дорогими, на відміну від навчальних книг. Тому вони пильно оберігалися сучасниками і завдяки цьому дійшли до нас у значній кількості примірників.

Навпаки, навчальні книжки, невеликі за обсягом, були порівняно дешеві. Після того, як така книжка була зачитана до дір, вона вже мало кого цікавила. Ось чому вдалося знайти дуже мало примірників старовинних букварів, хоч вони видавалися переважно значно більшими тиражами, ніж інші книги.

Найкраще збереглися ті окремі примірники, які незадовго після надрукування потрапили за кордон: їх цінували там, як рідкісні зразки писемності далеких країн. Тож не дивно, що весь тираж львівського букваря, відслуживши свою службу на ниві народної освіти, не дійшов до наших днів, крім того примірника, який у XVII ст. був перевезений з України до Італії.

Лише у XX ст. на нього звернули увагу колекціонери, від яких ця унікальна книга була придбана бібліотекою Гарвардського університету. Після публікації репродукцій унікальної пам’ятки стало можливим всебічне вивчення першого в Україні друкованого букваря.

Книга не має ніякого заголовка, тому її називають ще й азбукою, і граматикою. Складена вона з п’яти восьмиаркушевих зошитів, а загалом налічує 80 сторінок. Полоса набору — 127,5×63 мм. На кожній сторінці не більше 15 рядків. Друк в один колір. Написаний буквар старослов’янською мовою. Деякі його сторінки прикрашені характерними для видань Івана Федорова заставками у вигляді рослинних орнаментів.

На першій сторінці вміщено 45 малих літер кирилиці. На другій – алфавіт, що надрукований у зворотному порядку. Ймовірно, такий прийом повторення алфавіту допомагав кращому запам’ятовуванню.

В абетці використано літероскладальний метод навчання грамоти, успадкований від греків і римлян. Він передбачає заучування напам’ять складів. Спочатку йшли дволітерні поєднання з кожної голосної за алфавітом, потім ті ж склади з додаванням третьої літери.

Далі йдуть три розділи, що знайомлять учнів з елементами граматики: зразки відмінювання дієслів на кожну букву алфавіту, форми пасивного стану дієслова, відомості про наголоси. Іван Федоров сам ретельно підбирав матеріал.

Перша частина азбуки закінчується акровіршем. В алфавітному акровірші (або азбучній молитві) кожен рядок починається з певної літери і передає зміст однієї з релігійних істин. Якщо поглянути на лівий край рядків зверху вниз, то і вийде алфавіт. Так і Святе Письмо згадувалося, і алфавіт закріплювався.

Друга частина букваря цілком присвячена матеріалу для читання. Це не тільки молитви, а й уривки з притч Соломона і послань апостола Павла, які нібито дають поради батькам, вчителям і учням.

Титульного аркуша книжка також не має. На особу друкаря й місце видання вказує видавнича марка у нижній частині останньої сторінки. Вона складається з розташованих поруч гербів м. Львова і особистого герба першодрукаря, облямованих однаковими прямокутними рамками. На щиті герба Івана Федорова розміщено літери І О А Н, під гербами є шрифтовий напис: «Вы́друковано во Лвові року 1574» (на передовому знімку).

Виїхавши зі Львова, Іван Федоров заснував друкарню у родовому маєтку воєводи князя Костянтина Костянтиновича Острозького. І в 1578 році у місті Острозі друкується друге видання букваря Івана Федорова. Азбуку так і називають – Острозькою. Вона відома за двома збереженими примірниками — у Королівській бібліотеці м. Копенгагена та міській бібліотеці м. Готи (Німеччина).

Острозька азбука такого ж формату, як і львівська. Але прикрашена вона багатше: крім заставок і кінцівок тут уже з’явилися заголовки, виконані в’яззю, зустрічаються перші літери абзацу висотою у кілька рядків, оздоблені орнаментом. Відмінністю є ще те, що у першій частині книги алфавіт та молитви подані двома мовами — грецькою та слов’янською.

Крім того, у своїй передмові автор завдячує Костянтину Острозькому і розміщує його родинний  герб.

Цікаво, що наприкінці книги Іван Федоров розповідає, як святий філософ Кирило пристосував грецьку абетку до слов’янської мови.

Деякі дослідники порівнюють його працю над створенням навчальних книг з науковим подвигом. Адже Іван Федоров проявив себе не тільки як видатний майстер книжкової справи, але і як талановитий педагог. Він вперше намагався запровадити у процес навчання елементи граматики. Його скромні книжечки для освоєння початкової грамоти вийшли далеко за рамки звичайної абетки.

Крім того, у дитячому підручнику викладені тексти виховного характеру. Це було безумовним новаторством у педагогіці для середньовічної Київської Русі.

Таким чином, усе життя Івана Федорова було присвячене, за його словами, тому, щоб «по світу розсіювати і всім роздавати духовну їжу».

Наталія КРУЧУК,

науковий співробітник

музею М. Островського.

Залиште Ваш коментар
Перевести