Цей тиждень — Провідний. Ми згадуємо своїх рідних, близьких, які уже не з нами, які пішли за межу життя у вічність. І дякуємо їм за усе добре, що вони зробили для нас, що вони дали нам життя.
А ще ми вклоняємось нашим полеглим героям-захисникам, які загинули за свободу і незалежність нашої України. Принагідно згадуємо і про мужніх ліквідаторів-чорнобильців, які рівно 36 років тому вступили у двобій з невидимим ворогом — підступним атомом, який безжально їх нищив…
…26 квітня, вівторок, 62-й день війни. Зранку було хмарно, небо безутішно плакало дощем і смутком, бо ж в обідню пору Шепетівка прощалася зі своїми героїчними захисниками — шепетівчанином Ігорем Слісарчуком та Юрієм Кукуєвим із с. Судилкова. Вони приєдналися до полку небесних янголів-охоронців, воїнів світла і добра.
Третій місяць війни почав свій відлік наших перемог і непоправних втрат, героїчного спротиву України проти московських окупантів. Скільки вже біди, скільки горя і смертей принесли вони на нашу землю. Щодня, як у кінофільмі жахів, миготять кадри небаченого терору і злодіянь рашистів.
Ми кажемо, що їм не пробачимо ніколи. Щодня гинуть діти — наші квіти життя: 217 вбито, 391 дитину поранено. І надзвичайно болить те, що ці цифри збільшуються щодня. До того ж, не знаємо, скільки діток ще залишається під завалами будинків, а скільки їх загинуло у блокадному Маріуполі…
У минулу суботу, напередодні Світлого Воскресіння Господнього, під час обстрілів житлових кварталів в Одесі, у будинку загинули тримісячна дівчинка Кіра, її мама та бабуся. Три покоління в одну мить… Обірвалася нитка життя… Хіба можна це забути?
Тиран і людиноненависник путін хоче знищити нашу націю. Україна йому, як держава, не потрібна, йому потрібен плацдарм для подальших завоювань і запровадження його химерного «руського міра».
Але дивлячись на те, як повертається життя у звільнені міста і села Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Житомирщини, переконуєшся, що Україна не тільки обороняється і відвойовує своє, але й відроджується, планує відбудову всього, знищеного рашистами. І це вселяє нам упевненість у те, що Перемога буде за нами.
Головне, щоб на цьому шляху не втратити Віру, Надію і Любов, завжди бути людьми. І повсякчас просити Божого захисту для наших героїчних захисників, для ЗСУ та України загалом.
Так хочеться весняного тепла, миру та душевного спокою у ці світлі дні. Віримо — добро переможе. І все буде Україна!
Світлана МОРОЗ.