ГОЛОВНА СТОРІНКА СуспільствоОсобистості Месник із загону «Кармелюк»

Месник із загону «Кармелюк»

15 переглядів

22 вересня – День партизанської слави України

 

У роки боротьби з нацизмом у рядах народного опору проти окупантів діяло чимало знаних тепер, а то й досі невідомих героїв. У лавах підпільників, у партизанських загонах та групах безстрашно воювали  українці,  уродженці інших країн, долі яких у ті героїчні часи були пов’язані із Шепетівщиною.

 

Одним із них був і Аркадій Михайлович Щелупанов. Він народився 26 квітня 1922 року у селі Феноген Даровського району Кіровської області. У 1940 році був призваний на військову службу. Місцем призову був Біломорський РВК Карело-Фінської АРСР. Аркадій служив поблизу Бреста, його частина охороняла залізничні мости через річки Муховець і Ясельда на західній околиці міста.

У ніч на 22 червня 1941 року взвод під командуванням лейтенанта Гармаша, до якого був зарахований Аркадій, заступив у наряд. Рано-вранці увагу Аркадія привернули літаки, що летіли від кордону у напрямку станції Лунінець. Незабаром звідти почулися вибухи. У п’ятій годині перервався зв’язок із Брестом. Пізніше про початок війни повідомили солдати, які відступали з міста.

Взвод отримав наказ: зайняти оборону, вирити окопи, встановити кулемети і нікого не пропускати. Настала тиша — гнітюча, напружена. Вона не обіцяла нічого доброго.

Несподівано почувся гул двигунів мотоциклів. Це, як виявилось, була ворожа розвідка. Підпустивши фашистів ближче, бійці відкрили вогонь. Ледве встигли оговтатись від такої зустрічі, як прибув посильний з наказом підірвати мости і відходити. Взвод Гармаша виконав наказ і став наздоганяти відступаючі війська.

Через дві доби у повному складі він влився в 60-й полк 4-ї дивізії НКВС, яка брала участь в обороні Києва. Два з половиною місяці велися запеклі бої за столицю України. Аркадію тоді було лише 19 років.

Потім — поранення в ногу, оточення, полон, випробування у Славутському концентраційному таборі, так званому «Грос-лазареті». Аркадій вирішив триматися до останнього. Він вірив, що  вирветься з полону, і це йому вдалося.

Згодом добрався до Шепетівки, постукав в один із будинків, де його прихистив Сергій Безсонов. Тут Аркадію порадили влаштуватися у залізничне депо, адже потрібно було спочатку залікувати рани.

Місцеві жителі Тамара Строганова, Олександр Сієтов, які працювали у депо,  допомагали Аркадію чим могли. Особливо багато зробила тоді для нього Федора Романівна Козак, у якої він жив на квартирі.

Літня жінка, у якої була велика сім’я, дістаючи хліб у селах, приносила звістки про справи народних месників. Федора Романівна не раз допомагала партизанам.

 Уже після війни Аркадій Михайлович звернувся з листом до Комісії у справах колишніх партизанів України, в якому розповів про Ф.Р.Козак, про те, скільки хорошого зробила вона, як багато допомагала партизанам. Тож за мужність, відвагу, виявлені у боротьбі проти фашистських окупантів у роки війни, Ф.Р.Козак 1970 року була нагороджена медаллю «За бойові заслуги».

А тоді у Шепетівці активно діяла підпільна організація. Не залишився осторонь і Аркадій. В останні дні липня 1943 року його зарахували у диверсійну групу під прізвищем Двінських. Група діяла у районі Рівне–Шепетівка–Миньківці. Займалася диверсіями на залізничних і шосейних дорогах, підривала німецькі склади.

Поблизу Миньковець, де зосереджувалася група, Аркадій познайомився і потоваришував з Валентином Котиком і його братом Віктором.

Група швидко розросталася і на її основі був створений партизанський загін імені народного месника Кармелюка. А взагалі просто казали — загін «Кармелюк». Аркадій та його товариші влаштовували диверсії у тилу ворога,  виводили з ладу лінії зв’язку, вели бої з гітлерівцями.

Пізніше Аркадій Михайлович перебував при штабі партизанського з’єднання Кам’янець-Подільської області під командуванням Героя Радянського Союзу А.З.Одухи.

У 1944 році партизанське з’єднання було розформовано. Перед цим комісар запропонував Аркадію Михайловичу працювати у звільнених районах. Але він не захотів розлучатися з товаришами по зброї і попросив зарахувати його в армійську частину. Адже попереду був нелегкий шлях на Берлін.

У званні сержанта, на посаді командира відділення 39-го стрілецького полку 4-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту Аркадій Михайлович Щелупанов брав участь в боях на Одері й Віслі, звільняв Польщу. Він хоробро бився з ворогом, та на самих підступах до Берліна його «відшукала» куля ворожого снайпера. Підібрали свої, коли він був без свідомості.

Довго боролися лікарі за його життя. І знову солдат став у стрій. А в Берліні побував уже після Перемоги. Потім ще два роки служив у Потсдамі. На Батьківщину Аркадій Михайлович повернувся лише у 1947 році.

О.ЛУКАШЕНКО.

 

На знімках:

сержант А.М.Щелупанов;

група підривників партизанського загону «Кармелюк».

Залиште Ваш коментар
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Перевести