ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Михайло БОРИСЕНКО: “Військовою справою мусять займатися військові, яким це дійсно вдається найкраще”

Михайло БОРИСЕНКО: “Військовою справою мусять займатися військові, яким це дійсно вдається найкраще”

59 переглядів

Нещодавно військові шепетівського зенітного ракетного полку повернулись з району проведення операції об’єднаних сил. Понад пів року на Сході вони боронили кордони країни.
Напередодні Дня Збройних сил України нам вдалося поспілкуватися з командиром військової частини А3730 Михайлом БОРИСЕНКОМ.

Пандемія коронавірусу ускладнила перебування військових в районі проведення ООС

Це була друга у своєму роді масштабна ротація наших військових на Схід, яка тривала понад 6 місяців. До цього представники в/ч А3730 їздили на бойові завдання в район проведення ООС, але окремо відряджені у склад зенітних ракетних батарей чи дивізіонів.

“Наша територія відповідальності в районі проведення ООС поширювалася майже на 400 кілометрів, тобто практично на всю лінію розмежування. Головні обов’язки полягали у захисті повітряного простору, сухопутних компонентів, пунктів управління тощо”, — пояснює командир в/ч А3730 Михайло Борисенко.

За його словами, ця ротація не вирізнялася якимись особливостями. Проте пандемія коронавірусу значно ускладнила виконання поставлених завдань.

“На початку, ще перед заходом в район проведення ООС, ми змушені були зупинитися на полігоні для 2-тижневої обсервації. Аналогічно після 6 місяців служби, коли поверталися з ротації, знову відбували карантин. Такі додаткові дії необхідні у час пандемії, щоб знизити ризики поширення інфекції COVID-19. Разом з тим у підсумку це збільшило тривалість перебування наших військових практично ще на місяць часу”, — розповідає Михайло Віталійович.

Але як зізнається командир, цей період не пройшов даремно.

“Ми не сиділи всі ці два тижні склавши руки. Додатковий час використовували на тренування у необхідних військових напрямках”, — додає начальник шепетівського гарнізону.

Із забезпеченням засобами індивідуально захисту у військових проблем не було.

“Загалом Міністерство оборони надало все необхідне для безпечної роботи. Проте хочу відзначити, що однією з перших з власної ініціативи запропонувала свою допомогу шепетівська волонтерка Наталія Завістовська. Пані Наталія завжди нас підтримує та за можливості допомагає”, — зауважує командир частини.

Зараз після повернення з ротації військовослужбовці мають час на відпочинок, перш ніж знову приступлять до виконання своїх обов’язків.

“Ті, хто не відбув своєї основної щорічної відпустки, йдуть зараз на відпочинок. А хто вже встиг використати, мають декілька днів вихідних. Також впродовж цього часу усі здають повторно ПЛР-тест для перевірки”, — пояснює Михайло Борисенко.

Для військових дуже важливо після перебування в районі проведення ООС відновити свої сили. Бо частина з них найближчим часом знову поїдуть у відрядження.

“У нас є військовослужбовці, які за цілий рік можуть бути лише 2 місяці вдома. Решту часу постійно у відрядженнях”, — ділиться Михайло Віталійович.

Армія стає професійніша, а співпраця з волонтерами — предметніша

З початку російської агресії на Сході України у 2014 році армія мала низький рівень забезпечення та військової спроможності. Практично завдяки потужній підтримці волонтерів та свідомості добровольців на початках збройного конфлікту Україні вдалося вистояти. Але щоб армія продовжила нарощувати свої сили, необхідні були зміни на державному рівні. З того часу було прийнято безліч нормативних та законодавчих актів, які значно підвищили рівень Збройних Сил України. І хоча на 7-му році війни волонтери надалі продовжують підтримувати армію, ця допомога стала більш цільова.

“Ми досі відчуваємо підтримку небайдужих, отримуємо допомогу від волонтерів та різних установ. Нам постійно допомагають міський голова Старокостянтинова та Славути. Нетішинський будинок культури, шепетівські ЗОШ №3 та НВК №1 вже не вперше передають смаколики та дитячі малюнки. Київські волонтерські організації цільово допомагають тим підрозділам, які безпосередньо знаходяться у зоні бойових дій. Тож поки ми були в районі проведення ООС, нам за потреби надсилали необхідні запчастини, яких не було на складах. Сподіваюся, що з новою владою Шепетівки теж вдасться налагодити співпрацю”, — розповідає Михайло Борисенко.

Щодо кадрового забезпечення військової частини командир відповідає неоднозначно.

“З однієї сторони, проблема стосовно якісних військовослужбовців є постійно. Ми потребуємо нових кадрів і вакансій завжди вистачає. З іншої сторони, ми зараз підходимо дуже ретельно до відбору кандидатів на військову службу за контрактом. Шкода це констатувати, але, на жаль, у наш час в армію багато йдуть за залишковим принципом. Тобто якщо немає роботи, то хоча б сюди. І часто це такі люди, які не завжди можуть протистояти спокусам згубної звички. Низький рівень освіти, не бажання брати на себе відповідальність, прояви алкоголізму — це те, що не сумісне з військовою службою. Тому доводиться і відмовляти у бажанні працювати в Збройних Силах.

Ну і не забуваймо, що кожен мусить робити ту роботу, яка у нього виходить найкраще. Тобто якщо ти інженер, вчитель чи програміст, то не завжди треба рватися у добровольці. Ми не можемо усіх поставити на першу лінію. Бо мають бути й ті, хто боронить та відстоює нашу країну на інших, не менш важливих “фронтах” життєдіяльності. А військовою справою мусять займатися військові, яким це дійсно вдається найкраще”, — говорить начальник шепетівського гарнізону.

Цікаво, що за словами командира, у шепетівському зенітному ракетному полку служить понад 30% військових жінок.

“Якщо жінки хочуть працювати у Збройних Силах України, ми намагаємося їм не відмовляти. Минулої ротації на Сході у нашому особовому складі було близько 60 жінок-військових. І вони повноцінно відбули весь термін перебування у районі проведення ООС на рівні з чоловіками”, — зауважує Михайло Борисенко.

Вже тривалий період при частині А3730 працює військовий капелан. Священнослужитель УГКЦ отець Василь Боднар допомагає нашим армійцям у повсякденній роботі несення служби.

“Мені як командиру дуже важливо розуміти моральний та духовний стан своїх підлеглих військовослужбовців. Від цього залежить результативність та ефективність нашої спільної діяльності.

Часто ми маємо якісь внутрішні переживання, але не завжди готові ними ділитися з командиром, психологом чи колегами. Важко довіритися чужій людині і розповісти відверто, що тебе турбує. Якщо в європейських країнах чи сполучених штатах ходити на сеанси до психотерапевта вважається нормою, то в Україні робота з психологом наразі сприймається негативно. Натомість спілкування з духовним наставником є більш звичною та природною практикою. Тому співпраця з капеланом дуже помічна. Священник завжди дотримується конфіденційності своїх розмов і ніколи не розповідає деталі спілкування з військовими. Проте вказує у котрих місцях є проблеми і на що варто звернути більше уваги. Я це ціную і дуже вдячний за такі рекомендації”, — ділиться командир частини.

Капелан о. Василь Боднар ніколи не сидить на місці. Якщо військовослужбовці відправляються у район проведення ООС, він теж їх супроводжує. Бо саме там, за сотні кілометрів від рідного дому, морально-духовна підтримка військовим дуже потрібна.

Михайло Борисенко також поділився, що має у планах збудувати на території військової частини каплицю. Наразі триває робота щодо погодження питань нормативно-правової бази. А поки що для зустрічей з військовими та проведення Богослужінь облаштований духовний центр.

До Дня Збройних сил України

“Цього року так збіглося, що наша ротація завершилася якраз напередодні відзначення Дня Збройних сил України. І я гордий з того, що у підсумку ми показали хороші результати — наш шепетівський зенітний ракетний полк визнано кращим в Україні. Багато маємо нагород військовослужбовцям від Міністерства оборони: нагрудні знаки, медалі, грамоти, подяки… Їх здобули відданою службою як ті, хто був у ротації, так і ті, хто сумлінно продовжував свою роботу на території військової частини”, — ділиться командир в/ч А3730 Михайло Борисенко.

За його словами, цьогоріч пандемія коронавірусу внесла свої корективи у проведення урочистих заходів. Тому нагородження пройдуть у більш вузькому колі. Та й, як зізнається командир, хочеться після ротації дати більше часу військовим на проведення цього дня зі своїми рідними та близькими людьми, а не у приміщеннях частини.

“З нагоди Дня Збройних сил України вітаю усіх військовослужбовців! Бажаю кожному примножувати свою любов до рідної землі, не втрачати поваги до батьків та працювати віддано заради розвитку України. Оптимізму у душі, сімейного затишку і здоров’я у кожну клітинку!”, — звертається з вітаннями начальник шепетівського гарнізону Михайло Віталійович Борисенко.

Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.

Залиште Ваш коментар
Перевести