Сьогодні наша українська земля у вогні. Ми жили мирно протягом більш як двох десятиліть незалежності й сподівалися, що війна більше ніколи не прийде на українську землю. Але коли у 2014-му Росія розпочала військову агресію проти України та окупувала частину нашої території, її сини й доньки стали на захист рідної землі. У лавах захисників був і наш земляк Андрій Кондратюк.
Андрій Миколайович народився 27 червня 1984 року у смт. Млинові, що на Рівненщині. Навчався у тамтешній ЗОШ № 1, згодом — у Млинівському технолого-економічному коледжі.
У жовтні 2002 року його призвали до лав Збройних Сил України. До серпня 2008 року він проходив службу за контрактом у 30-й ОМБр у м. Новоград-Волинському.
Згодом Андрій переїхав на Шепетівщину і одружився. Разом з дружиною виховують трьох доньок.
У 2014–2015 роках Андрій Кондратюк брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської і Донецької областей. І нині воїн звільняє Україну від російської навали. Андрій — приклад громадянина, патріота, людини, яка зі зброєю в руках захищає свою країну.
Він – керівник ГО «Шепетівська спілка учасників бойових дій в зоні АТО». А ще шепетівчанин пише полум’яні поезії.
Його вірші присвячені побратимам з Тернопільської 44-ї артилерійської бригади, у складі якої він воював за незалежність України, загиблому побратиму Андрію Молодиці та іншим, хто разом з ним долав труднощі поблизу Зайцевого, Майорська, Отрадівки, Великої Деліївки Донецької області.
Першу збірку віршів поета «Чуття родини» (Харків) видано у 2019 році, перевидано у 2021 році. Другу «В житті філософи усі» (Харків) видано у 2021 році. Уже готова до друку третя книга Андрія Кондратюка під назвою «Холодна грань війни».
— Я хочу, щоб моя книжка «Холодна грань війни», яку я присвячую своїм побратимам по АТО, які побували там і нині борються на охопленій полум’ям землі Донбасу, викликали у кожного глибоку шану до Героїв, які віддали життя за рідну Україну, і співчуття до родин, які втратили рідних, — говорить Андрій Кондратюк. — Дякую всім людям, причетним до моєї творчості, які є натхненниками і героями моїх віршів. Я повернувся звідти живим до родини, а багато моїх побратимів віддали життя, захищаючи наше героїчне минуле, сучасне і світле майбутнє, у яке я щиро вірю.
Саме 2014 рік показав, що під час біди українці об’єднуються перед обличчям загрози. І особливо це відчувається нині, під час повномасштабної війни росії проти України.
Я ненавиджу загарбників і їхнього диктатора, з чиєї волі знов у вогні українська земля. Я ненавиджу зрадників, які є всередині країни.
Ми готові дати відсіч ворогам. Ще за часів Русі селяни та ремісники під час навал кочівників захищали себе, свої сім’ї та свої міста. Так само і у часи козацтва звичайні селяни захищалися гуртом від навал з Півдня. Тому у перші дні російського вторгнення саме прості українці, які згуртувались у добровольчі батальйони, першими пішли воювати, зупинили ворога на підступах до Києва і не дали пройти углиб країни.
Звертаючись до Бога, я молюсь, щоб мої донечки росли у вільній країні і не знали слово «війна». Ми не хочемо, щоб від горя і втрат сивіли наші батьки й матері.
К.ВАСИЛЬЧЕНКО.