ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво На Новоріччя буде новосілля

На Новоріччя буде новосілля

28 переглядів

Грицівчанин Богдан Дзьобань власними

руками створює оазу Європи у рідному селищі

У нашій незалежній державі жінка-мати, жінка-берегиня має важливу місію у вихованні, навчанні, становленні людини і особистості. Жінки споконвіку в Україні виконували роль гарної господині, люблячої матусі, мудрої порадниці та берегині свого роду.

Але погодьтеся, що не менш важливу роль у сім’ї відіграє батько. Бо саме чоловік має бути головним у кожній родині, саме він має брати на себе основну відповідальність за добробут, за забезпечення своїх дітей. Саме про такого, справжнього і надійного чоловіка, люблячого батька і сина ми вам розповімо.

Селище Гриців — це не просто мальовничий куточок Поділля зі своїми неповторними краєвидами і унікальною природою. Гриців — це ще й працьовиті, цілеспрямовані й прогресивні люди, які завжди йдуть попереду, прагнуть змін на краще і не чекають на милість, а, як мовиться, засукавши рукави, стають до роботи.

Знайти взірцевого батька у смт. Грицеві виявилося не просто. Серед багатьох претендентів заступник селищного голови Наталія Олександрівна Ленчук порекомендувала молодого чоловіка, який у свої 33 роки зробив чимало своїми руками.

З Богданом Андрійовичем Дзьобанем ми познайомилися біля новобудови на невеличкій тихій вулиці Свободи, що розташована майже у центрі селища. Будівля одразу впадає в очі своїми майже ідеальними формами і гарним дизайном. Будинок хоча і двоповерховий, але дуже компактний, тут нічого зайвого і пафосного немає.

Господар будинку саме чекав на дрова, які мали доставити, тому розмову ми продовжили у невеликому дворі.

У свої, досить молоді, роки Богдан вибудував у Грицеві оазу Європи, посадив сад і створив гарну сім’ю. Про своїх рідних — дружину Катерину Володимирівну, 15-річного сина Колю та донечку-другокласницю Вероніку — він розповів щиро і безпосередньо.

Сім’я для нього — понад усе. Богдана виховувала одна мама, Ніна Петрівна. Вона — інженер-гідротехнік, усе життя працювала за фахом, а нині — пенсіонерка. Свого єдиного сина Ніна Петрівна зуміла виховати не тільки добрим, чесним, працьовитим, але й справжнім захисником,  надійною опорою,  людиною, що  наполегливо крокує до здійснення мрій та задумів.

Після закінчення місцевої школи Богдан вступив до Рівненського інституту інженерів водного господарства, на той самий факультет, де свого часу навчалася його мама, і також отримав спеціальність «інженер-гідротехнік». На першому курсі одружився з подругою дитинства Катею — дівчиною, яка жила по-сусідству.

Поселилися у батьків Катерини. Богдан, як дипломований інженер, став шукати роботу. Та згодом зрозумів, що тут, в Україні, не зможе забезпечити свою, поки що маленьку, сім’ю усім необхідним.

Разом із бригадою односельчан Богдан поїхав на заробітки до Росії. Це було ще задовго до Революції Гідності. У той час тисячі заробітчан з України працювали на росіян, будували котеджі, виконували ремонти.

Повернувшись додому, Богдан вирішив придбати невеличку ділянку для будівництва гаража. Знайшов її неподалік свого помешкання, залив фундамент. У родині тоді якраз народився первісток — Миколка. І незабаром молодий батько вирішив — треба будувати власний будинок.

Для здійснення мети Богдан знову поїхав на заробітки. Працював в Ізраїлі, Німеччині, дуже сумував за родиною на чужині.

Першу цеглину у новий будинок він заклав 1 травня 2015 року. Самотужки, крок за кроком, цеглина за цеглиною, зводив власне помешкання.

І дім, побудований дбайливими руками, з любов’ю, видався на славу. Зайдеш у середину — і виходити не хочеться. Не віриться, що усе тут підібрано і зроблено без допомоги модного дизайнера, а простим сільським чоловіком, який має гарний смак.

Повторюсь: нічого екстравагантного, як це полюбляють наші багатії, тут не побачиш. Однак усе вишукано, продумано до найменших дрібниць, кожен відтінок гармонійно поєднується із загальною палітрою. Велика вітальня з каміном, стильна сучасна кухня, коридор, ванна і туалет на першому поверсі. Підлога з підігрівом, устелена плиткою.

На другий поверх ведуть сходи. Тут велика ванна кімната, спальня батьків і дві дитячі спальні. Усе гарно і модно, незвичний колір шпалер, невеликі вікна, що додають особливого затишку.

Взимку у будинку буде тепло, адже Богдан встановив піролізний котел, який забезпечить помешкання і теплом, і гарячою водою.

Вхідні двері замовив у Львові, вікна знайшов у Старокостянтинові. Усе робив не поспішаючи, виважено, терпляче. Тому й зумів створити таку красу.

Звичайно, Богдану усе вдається, бо має велику підтримку і розуміння від своєї «другої половинки» — Катерини Володимирівни. Вона — вчитель і психолог за фахом, нині викладає українську мову і літературу у Грицівському ВПХУ-19. Завжди толерантна, доброзичлива до учнів, до колег, до оточуючих.

Педагоги місцевої школи похвалили і дітей цієї родини — 15-річного Миколу та другокласницю Вероніку. Вони привітні, виховані, активні у шкільному житті, а батьки — Богдан Андрійович та Катерина Володимирівна — часті гості у школі, завжди відгукуються на прохання допомогти.

Нині у господаря ще багато планів — привезти виготовлені на замовлення меблі, повністю переселитися на Новоріччя. На жаль, знову доведеться їхати за кордон, адже тут, в Україні, знайти пристойно оплачувану роботу не просто.

— За такими сім’ями — майбутнє нашої України, — сказала на завершення нашої зустрічі директор Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Шепетівської РДА Лариса Яківна Романець.

Дійсно, адже вони створюють Європу тут, на рідній землі. І, можливо, їхні діти не шукатимуть кращої долі за кордоном…

На знімку: дружна родина Дзьобанів.

Залиште Ваш коментар
Перевести