Футбольні матчі на стадіоні «Локомотив» за участі цієї команди у першій половині 1990-х років часто проходили з переповненими трибунами. А глядачі, котрим не дісталося місця, спостерігали за баталіями з довколишніх балконів, парканів та дерев.
Хоча перший у незалежній Україні перехідний чемпіонат з футболу (перша половина 1992 року) для шепетівської команди «Темп» завершився не надто вдало («вилетіла» з вищої у першу лігу), через рік серед тамтешніх «колег» їй практично не виявилося рівних.
Адже, за підсумками другого всеукраїнського чемпіонату (серпень 1992-го – липень 1993-го) «темпівці» посіли у першій лізі другу сходинку, пропустивши вперед лише вінницьку «Ниву».
Тодішні виступи наших земляків багато кого приємно дивували. Ще б пак: у кількох десятках матчів другого чемпіонату наша команда виступала напрочуд успішно. Зрідка траплялися нічиї, як-от з командами з Івано-Франківська й Олександрії (місто у Кіровоградській області).
Отож, команда Джумбера Нішніанідзе знову «повернулася» до вищої ліги. На «старті» третього чемпіонату України (серпень 1993 р.) вона демонструє доволі упевнену гру, «тримаючись» приблизно посередині турнірної таблиці.
Навесні 1994 року настала «золота ера» шепетівського футболу. Керівництво клубу налаштовує футболістів на місце у першій п’ятірці вищої ліги.
Ігри за участю «Темпу» (команду тренував Леонід Ткаченко з харківського «Металіста») для багатьох у місті стали своєрідною віддушиною у часи занепаду та розвалу навколо. На Донбасі страйкували шахтарі, зарплату затримували або видавали горілкою чи цигарками, у нашій державі «хиталася» влада. Тож шепетівчани радо ходили на стадіон «Локомотив», бо там була нагода трохи відволіктися від цих негараздів.
Деякі матчі відвідувало по 8–10 тисяч уболівальників. Так, 6 березня 1994-го глядачі спостерігали, як гравець «Темпу», легендарний бомбардир Сергій Скаченко, скориставшись точною передачею Автанділа Капанадзе, «заніс» м’яч у ворота команди «Нива» з м. Тернополя. Цей нападник забивав не раз і не два, тож влітку увійшов до п’ятірки кращих бомбардирів України.
Під час зустрічі з київським «Динамо», яка відбулася у травні, столичні футболісти не спромоглися «розпечатати» воріт суперників жодного разу! А воротар «Темпу» Олег Колесов навіть відбив дуже небезпечний одинадцятиметровий штрафний удар.
Того сезону чудово виступали й Таріел Капанадзе, Сергій Ралюченко, Руслан Колоколов, Микола Закотюк, Валентин Никончук, Юрій Габіскірія, Арсен Георгійович Аваков, Олександр Марцун, низка інших темпівців.
Радіючи від гри підопічних, президент «Темпу» (якраз балотувався у народні депутати) пообіцяв по місцевому радіо: настануть часи, коли його команда зіграє й із славнозвісною «Барселоною».
…На жаль, гра «Темпу залежала від багатьох не завжди сприятливих факторів. По-перше, шепетівчанам чомусь не таланило результативно виступати на виїзних зустрічах. По-друге, іноді «провалювалася» лінія нападу: провідні бомбардири (як-от Скаченко) одержували травми, тимчасово припиняли грати, а рівноцінних їм нападників треба було ще пошукати.
Влітку 1994 року ще й поповзли чутки, що «Темп» переїжджає із Шепетівки у Хмельницький. Чимало гравців виступали не на постійній основі.
Отож у четвертий чемпіонат України (1994–1995 рр.) «Темп» «увійшов» без деяких важливих ключових гравців.
«Після того, як команду залишили Сергій Скаченко та Сергій Ралюченко, вона позбулася двох головних козирів, що забезпечували їй в атаці безсумнівну перевагу. Це – гра на «другому» поверсі й несподівані стрімкі таранні проходи до воріт суперників», – зауважив 28 липня 1994-го кореспондент «Шепетівського вісника» Віктор Лінник.
Також ситуацію ускладнили перелом ноги у Руслана Колоколова, травми в Олега Заруцького, Автанділа Капанадзе.
Коли у листопаді «Темп» програв запорізькій команді «Торпедо» з мінімальним рахунком 0:1, на боці гостей грали колишні «темпівці» – Сергій Ралюченко, Юрій Романов, Олександр Гуральський.
Так само завершилася зустріч навесні наступного року на шепетівському футбольному полі з київськими «динамівцями». У тому матчі, до речі, за столицю грав ще мало кому відомий 18-річний гравець Андрій Шевченко…
Хоча «Темп» часто виручав захист (він був одним із кращих у лізі), до весни 1995 року команда скотилася далеко на «дно» турнірної таблиці. Змінювався склад команди, «експериментували» з тренерами, проте, за підсумками футбольного чемпіонату 1994–1995 років, команда залишила вищу лігу.
У міжсезоння керівництво клубу вирішило об’єднатися з хмельницькою командою «АДВІС», що виступала у другій лізі. Відтак, нова команда «Темп-АДВІС», ядро якої склали молоді гравці спортивного інтернату, почала представляти м. Хмельницький.
Володимир КОВАЛЬЧУК.
Фото надав Євген МАТВІЙЧУК.