У навчальних закладах нашого міста випадків

цькування школярів офіційно не зареєстровано

 

Сьогодні усе частіше доводиться чути про булінг. Жорстокість дітей іноді  переходить усі межі, а бійки між школярами закінчуються серйозним травмуванням. За даними опитування ВООЗ нині близько 21 відсотка дітей віком 11-15 років страждають від булінгу з боку ровесників. Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, викидати або не впускати у певне коло спілкування, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки.

 

Часто дорослі вважають, що діти мають порозумітися самі і тому не втручаються у подібні ситуації. Однак така думка хибна. Залишаючись наодинці зі своїми проблемами, дитина закривається від оточення, у неї розвиваються комплекси та навіть психічні захворювання. Сімдесят відсотків знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та інше. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак для «об’єкта» приниження образи безслідно не зникають.

У даний час набирає обертів кібербулінг — це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються у соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті або зроблені у роздягальнях чи вбиральнях фотографії.

Деякі діти «булять», щоб отримати захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа часто доходить і до фізичного насильства.

 

Що мотивує школярів

до булінгу?

Заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів та невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні. 

Булінг також може виникати, як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо.

Варто зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. Проте ця різниця дуже відносна.

 

Як діяти, якщо ви

стали жертвою булінгу?

Не тримайте це у таємниці: розкажіть друзям, знайомим чи рідним про те, що вас ображають у школі — цього не слід соромитися.

Не звинувачуйте себе у тому, що вас цькують.

Повідомте про ситуацію батькам.

Зверніться до класного керівника, директора, заступника директора та докладно розкажіть їм про це.

Обов’язково зверніться до практичного психолога або соціального педагога, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

 

Радимо упоратись

із ситуацією самостійно

Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

Використайте гумор. Цим ви спантеличите кривдника, відволічете його від наміру дошкулити вам.

Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

Не вступайте у бійку. Кривдник тільки й чекає нагоди, щоб застосувати силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися у загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

Не соромтеся обговорювати такі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки й припинити насилля.

 

Чим можуть

допомогти батьки?

Багато дітей соромляться розповідати батькам про булінг. Проте, якщо дитина все-таки підтвердила у розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

— Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що ви повністю на її боці).

— Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що ви переживаєте за неї та співчуваєте їй).

— Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

— Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в будь-який момент свого життя).

— Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

— Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

 

Що повинна і може

зробити школа?

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінгом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, психологічної служби, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім — загальношкільні правила. Ці правила мають бути зрозумілими, точними і короткими, складені у позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися.

Дисциплінарні заходи повинні нести виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

Варто запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Згідно із статистичними звітами працівників психологічної служби закладів освіти м. Шепетівки, на даний час офіційних випадків булінгу не зареєстровано. Хоча, безумовно, існують звернення щодо розв’язання конфліктних ситуацій та непорозумінь між учнями, учнями та вчителями.

Однак варто пам’ятати, що конфлікт і булінг – це різні речі. Якщо обидві сторони активно відстоюють свої інтереси – це конфлікт, якщо ж одна сторона піддається систематичному цькуванню і з тих чи інших причин не може протистояти чи захистити себе – це булінг. Проте у обох випадках не варто зволікати. Необхідно звернутися до адміністрації навчального закладу для подальшого вирішення ситуації та запобігання негативних наслідків.

Наразі Адміністративний кодекс України визнає термін «булінг», як моральне або фізичне насильство іншої людини. Відтепер, згідно з ним, винуватців булінгу каратимуть. 

Підготували

Л.ДАЦЮК,

практичний психолог НВК № 1,

О.КОЛОДНЮК,

методист психологічної

служби управління освіти.