Одні батьки нині кажуть, що діти не сприймають карантин як час для навчання. Інші повідомляють про відставання з різних предметів, проблеми із вивченням англійської мови. Багато хто переконаний: «живе» спілкування учнів із учителями ніякі новітні технології замінити не можуть.

Не секрет, що у багатьох українських школах упродовж карантину дистанційне навчання відбувається несистемно або просто «у вигляді» завдань чи тестів, які вчителі «скидають» для учнів у месенджери чи соцмережі в інтернеті. Як за таких реалій почуваються батьки, котрим нерідко доводиться замість своїх дітей ці завдання виконувати самотужки? І що для них «таке» дистанційне навчання — радість чи мука?

Славутська газета «Пульс» опитала мам маленьких учнів і учениць, і ось що ті розповіли. Мама чотирикласниці Тетяна Самолюк сказала, що «діти не сприймають карантин як час для навчання, розвитку… Зараз доводиться виконувати завдання з усіх предметів, але в домашніх умовах. І моя учениця завжди знаходить безліч відмовок, аби не братися за навчання: то «давай потім», то «краще ввечері». Також, на її переконання, дітям зараз не вистачає спілкування з однолітками.

Оксана Агєєва, котра виховує доньку-другокласницю, підняла ще одне важливе питання — школярам необхідне пояснення нового навчального матеріалу фахівцем «вживу», бо не всі батьки можуть із таким впоратися самотужки. Особливо це стосується нових знань із англійської мови.

«Синові подобається проходити тести з математики, читання, української мови та природи. Але він часто скаржиться, що я не так зрозуміло пояснюю, як вчителька. Боюся, щоб потім через це не виникло розбіжностей у сприйнятті матеріалу в школі», — сказала цитованому виданню Світлана Сенькова, мама учня 2-го класу.

Тетяна Щур, мама двох школярок: «Чи встигаємо ми за шкільною програмою? Зізнаюся чесно, що вже відстали на тиждень… Контрольні роботи діти роблять вчасно. Але виникають проблеми з англійською мовою».

В.К.