На зв’язку – В’ячеслав Сміховський з села Судилкова на Шепетівщині, котрий працює у Щецині, місті на північному заході Польщі.
Від початку загострення війни Російської Федерації з Україною у багатьох польських містах, включно з Щецином, де я мешкаю, тривають масові збори допомоги Україні. Вони ведуться різними «каналами».
По-перше, за допомогою старої української діаспори, яка «організувалася» в Польщі після операції «Вісла» у далеких 1940-х роках разом із місцевою УГКЦ. Вона надзвичайно активна ще з часів Євромайдану в 2014-му. Цього понеділка заходив у їхній осередок. Враження – не передати, немов «комашник» людей і речей. Усі там щось роблять. Одні когось привозять, інші вирушають на фронт. До речі, багато є добровольців.
Другий «канал» – це офіційні державні установи, воєводства, гміни. Відділення Карітасу, де я працюю, працює разом із ними. Збираємо те, що приносять люди, й коли централізовано, а коли (як у вівторок) звичайним рейсовим автобусом передаємо в Україну.
Третій «канал» (чи, якщо вірніше, кілька таких) – різні активісти з усіляких куточків України, котрі проживають у Польщі й разом із польськими друзями організовують збірки.
Українці, котрі працюють там, де моя дружина (датське підприємство, що виробляє слухові апарати; там трудиться дві з половиною тисячі працівників) перші дні загострення війни сприйняли дуже близько до серця. Жінки всі працювали заплакані, багатьох відпустили раніше з роботи. На екрані заводу, де завжди висвітлювалася виробнича реклама, демонструвався прапор України.
Нині українські заробітчани у Польщі масово здають кошти на потреби українських військових. Чоловіки, котрі працювали у Польщі, масово вирушають боронити Батьківщину. Вони забезпечені усім, чим треба.
Щодо настроїв місцевих поляків, то неозброєним оком помітний їхній страх від розгортання подій на російсько-українській війні (особливо всіх занепокоїли її перші два дні). Адже тутешні часто кажуть, що «наступною» після нападу росіян на Україну буде Польща. А ще поляки захоплюються Президентом України, мовляв, той Київ не покинув, а якби Анджей Дуда був на його місці, то давно втік би. Також стверджують, що українці – дійсно сміливий народ.
В’ячеслав Сміховський – для “Шепетівського вісника”.
Щецин, Польща.
Фото ілюстративне.