Шістдесят років у людському житті – це мало чи багато? Особливо, якщо зважити, що ця славна ювілейна дата, яку цього року відзначає житель села Цмівки Шепетівського району Павло Борисович Голік, це не вимір віку, а час його головування Конотопською первинною мисливською організацією.
При зустрічі ця людина вражає своєю доброзичливістю, щирістю, життєвою мудріс­тю. Він цікавий співрозмовник. Гарна посмішка, вдумливий погляд викликає бажання спілкуватися. Мало уже сьогодні залишилося таких людей, які пам’ятають події ще з 40-х років минулого століття і передають багату життєву естафету наступним поколінням. Адже 26 травня цього року Павлу Борисовичу виповнюється 86 років.

А найбільшим його захопленням є полювання, яке передалося йому від батька Бориса Созоновича. А нині це уже ціла династія Голіків — подвижників цікавого захоплення і примноження живого багатства природи. Адже мисливцями стали два його сини — Віктор та Олександр, онук Павло, сват Олександр, зять Валерій та й трирічний правнук Вітя стверджує, що він мисливець і рибалка.
Ще в далекому 1960 році тодішній голова Шепетівського УТМР Яків Вікторович Лясота загітував Павла Борисовича створити перший мисливський колектив (це ще була бригада). На той час він уже був членом військового мисливсько-спортивного товариства «Выстрел». Тож скликали збори жителів сіл Конотопа, Цмівки, Судимонту, які займалися індивідуальним полюванням, ухвалили рішення — створити первинну мисливську бригаду УТМР і, на пропозицію Павла Борисовича, назвати її Конотопською (ця назва збереглася й донині). На цих зборах його було обрано головою бригади.
Так розпочалися будні громадського голови первинного мисливського колективу. Отут і став у нагоді досвід армійського офіцера, адже треба було переконати мисливців зареєструвати зброю, оформити документи, полювати за правилами, дбати про відтворення дичини, вести заготівлю кормів, облаштовувати годівниці та солонці для тварин, боротися з браконьєрами, прищеплювати молодому поколінню любов та дбайливе ставлення до природи. На перший погляд здається просто, а насправді це була копітка робота, що вимагала великих зусиль. Проте він ніколи не відступав від норми закону і писаних та «неписаних» правил мисливства.
Павлу Борисовичу довелося працювати при п’ятьох головах УТМР. Його можна вважати «живою» енциклопедією мисливства Шепетівського краю. Годинами можна слухати Павла Борисовича, коли він розповідає про становлення колективу. З повагою говорить про турботливе ставлення до ветеранів.
А у 2004 році Павлу Борисовичу Голіку по праву було присвоєно звання Заслужений мисливець України.
При щорічному підбитті підсумків конотопський колектив неодноразово посідав призові місця. Його мисливські угіддя є одними з найкращих у районі, тому є багато охочих полювати саме тут.
Варто відзначити, що цей колектив складається із численних династій мисливців: Голіків, Цибанюків, Калембриків, Даховників, Сідлецьких, Марченків. Сьогодні він нараховує 32 мисливці. Павло Борисович пишається мисливським колективом і гордиться його згуртованістю.
Невтомність, енергійність, велика любов до природи Павла Борисовича Голіка надає йому життєвих сил. Із паличкою в руках при повному мисливському спорядженні він ще не пропустив жодного виходу протягом двох останніх сезонів, проходячи за день 20-25 кілометрів.
Полювання для нього – це, насамперед, спілкування з природою і спорт. Він на власному прикладі показує, що здобич — не головне, важливим є сам процес полювання, під час якого пізнаєш людей, красу й велич навколишнього світу, а також фізично загартовуєшся. Тому, маючи поважний вік, він не втрачає бадьорості, доброго гумору і є прикладом для наслідування.
Павло Борисович Голік, можливо, один із небагатьох в Україні, на Хмельниччині і точно один у Шепетівському районі, хто незмінно очолює первинний мисливський колектив упродовж 60 років. Тож побажаймо йому багато нових мисливських сезонів, влучних пострілів та «ні пуху, ні пера»!
Юрій ПІКУС,
голова Шепетівської районної
організації УТМР.
На знімку: Заслужений мисливець України П.Б.Голік (стоїть перший ліворуч) серед активу Конотопського первинного мисливського колективу під час сезону полювання.