Понад дев’ять місяців рідні військовополоненого моряка шепетівчанина Сергія Цибізова чекали його повернення додому. Щоразу, як тільки тато Сергія Андрій Миколайович чув телефонний дзвінок, то гадав, що от-от йому повідомлять приємну звістку про сина. А зовсім недавно батьки Сергія, та що там казати, уся країна плакали, коли літак з українськими військоволоненими приземлився на рідну українську землю. Нині наші хлопці уже вдома.
Сергій Цибізов прибув у рідну Шепетівку попереднього тижня потягом з м. Одеси. Удосвіта на пероні батьків моряка та самого матроса зустрічали друзі, представники влади, небайдужі мешканці. А вдома цілу ніч не спала бабуся – Людмила Миколаївна, бо ж за весь час, який Сергій провів у російському полоні, саме вона їздила на судові засідання. З нетерпінням чекали приїзду старшого брата сестричка Олександра та братик Артем.
Батько Сергія – Андрій Миколайович – розповідає, що після перебування у столичному військовому госпіталі усі моряки попрямували до Одеси, а звідти – додому, у відпустку майже на два місяці. Прийти до тями від пережитого та усвідомити, що вони тепер вільні їм допомагають рідні.
— Наш Сергій, як інші моряки, ніколи не втрачав надію на швидке поверненняч додому, — говорить Андрій Цибізов. — Та спонтанна нічна фраза від російських конвоїрів «збирайте речі» збентежила його. Та все ж Сергій зібрався за лічені хвилини, довго прислухався до шуму та голосів, що лунали з коридору, і чекав. Потім усе навколо стихло. У голові хлопця промайнула думка, що про нього, можливо, забули…
Хоча ні – про моряків ніколи не забували в Україні. Листівки, флешмоби, виставки, відзнаки і цілком заслужене за втрачені понад дев’ять місяців життя за гратами отримане житло. Тепер колишніх військовополонених об’єднуватиме не лише жахливе перебування у російському полоні, яке вони згадуватимуть як страшний сон, а й набагато приємніше – будинок, у якому вони житимуть, створюватимуть сім’ї, народжуватимуть дітей. Держава забезпечила їх двокімнатними квартирами у м. Одесі в одній багатоповерхівці.
Як ми писали раніше, Сергію Цибізову залишилося служити ще півтора року, та вже зараз він розмірковує про майбутнє. У найближчих планах – вступити до Національного університету «Одеська морська академія», щоб навчатися навігації та управлінню морськими суднами.
«Не все ж життя у матросах ходити», — додає тато, Андрій Миколайович. А й справді.
Підготувала Анна КОТИК.