24 і 25 лютого наші кореспонденти вивчали асортимент хліба і хлібобулочних виробів у Шепетівці. Придбати кілька буханців “Бородинського” їм вдалося на другий день пообіді. Тоді ж дещо легше стало зі здобою. Втім, “неозброєним” оком видно, що якість продукції, яку ми шукали, стала погіршуватися.
Як відомо, кілька десятків років тому потреби жителів нашого міста у хлібі та хлібобулочних виробах повністю забезпечували міський хлібозавод (неподалік “Судилківського” мосту), а також підприємство такого профілю у районі залізничного вокзалу (досьогодні від того заводу не залишилося навіть руїн).
На жаль, нині ці виробники – вже історія, а відтак у Шепетівці здебільшого продають вироби з борошна, виготовлені за межами міста. Переважно нам везуть хліб із Судилкова та Заморочення (села Шепетівського району), а ще Ізяслава, Славути, Волочиська. Та навіть доставляють його з Хмельницького і Рівного.
З огляду на теперішню ситуацію (воєнний стан у країні) сусідам забезпечувати підвищений попит шепетівчан на хліб та інші вироби з борошна стало складніше. Тому ось яка картина спостерігається цими днями у торговельній мережі.
24 лютого близько 12-ї години ми не знайшли хліба у жодній з крамниць, які “сусідять” із привокзальним ринком. Не виявили його й у супермаркеті “Лоток”, що неподалік залізничного вокзалу.
Поспілкувавшись з місцевими жителями, дізналися цікаву інформацію: вони намагаються купувати хліб з самого рання в невеличких магазинчиках на вулицях у “глибинці” приватного сектору. Бо в такій крамниці більше шансів, що продавець “відкладе” для тебе кілька хлібин як для жителя “по-сусідству” й постійного клієнта.
А ще люди кажуть, що виробникам здалеку не вигідно везти до нас хліб, бо дорожчає пальне. Почули й таке: хлібзавод у Ізяславі “спрощує” асортимент своєї продукції, щоб впоратися із задоволенням попиту, що зріс. А Хмельницький хлібокомбінат майже вдвічі збільшив виробництво хліба.
Порожні полиці зустріли нас у четвер і в супермаркеті “АТБ”, що на проспекті Миру.
І лише дійшовши до району колишнього магазину “Дулово”, побачили чергу за хлібом просто на тротуарі. Як виявилося, його саме завезли до одного з кіосків неподалік автобусної зупинки.
Жодної хлібини не побачили й у крамницях “довкола” міського центрального базару.
А в п’ятницю, 25 лютого, опинившись пізнього ранку на вулиці Українська, зауважили біля крамниці “Повний кошик” “хлібний” автомобіль. Як виявилося, чорний хліб вантажівка не привезла, а лише батони та різноманітну здобу.
Купивши батон (вартістю 17 гривень), нас ошелешила його якість – від легкого стискання рукою “сплющувався” немов пластилін.
На приблизно такої ж “гумової” якості буханець порізаного “Бородинського” вдалося натрапити у магазині по вул. Валі Котика. Продавчиня уточнила, що є ще і кілька паляничок “Гречаного”, адже, мовляв, “хліб щойно завезли”.
Зовсім не виявилося чорного та сірого хліба хліба в крамниці “АВС-продукти”, що по вул. 400-річчя Шепетівки.
У пообідню пору кілька “вагончиків” по вул. Героїв Небесної сотні, де реалізовують хліб, булки та здобу Судилківського виробництва, були вже зачиненими.
А от у “АТБ” по проспекті Миру нас спіткала удача – в куточку на одному з лотків, де викладаються “фабричні” хліб і хлібобулочні вироби, лежало два буханці “Бородінського” від виробника з обласного центру. Як виглядало, там їх просто не помітили покупці.
Вл. інф.