Першого липня 2014 року під час антитерористичної операції на Сході України, у бою поблизу м. Слов’янська, куля ворожого снайпера обірвала життя нашого земляка, десантника 80-ї окремої аеромобільної бригади Ярослава Давидова.
Лише 20 років земного життя й вічність у пам’яті рідних, друзів та бойових побратимів, з якими проходив курс молодого бійця та випробування війною…
Згадує Олександр Атаманчук з Тернопільщини (позивний «Атаман»):
— Ми разом служили у 1-й мінометній батареї 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї аеромобільної бригади. І хоча ми з Ярославом були у різних мінометних розрахунках (розрахунок складається з чотирьох військовослужбовців), я його добре пам’ятаю. Ми разом складали військову присягу і разом виїхали на Схід України. Ярослав був веселим хлопцем, свої обов’язки виконував добре, зауважень до нього ніколи не було.
Наша військова професія — мінометник. А для мінометника важливі знання з фізики та математики, уважність і фізична витривалість, вміння ухвалювати правильні й логічно обґрунтовані рішення, які потрібно було виконувати миттєво. Ворог на роздуми часу не дає.
Під час стрільби розрахунки самостійно використовували отримані раніше теоретичні знання й таблиці стрільб. Потрібно було враховувати погодні умови, місце розташування цілі та ще низку інших показників. На озброєнні у нас були міномети 120-го калібру.
Одинадцятого жовтня 2013 року ми склали військову присягу. А на початку березня наш підрозділ одним з перших був відправлений на військовий полігон, а потім — під Слов’янськ.
Ми цілодобово несли службу з захисту 8-го блокпосту. Вогонь відкривали лише за наказом, хоча противник постійно обстрілював наші позиції з мінометів, гранатометів, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї. З боку селища Семенівки «працювали» снайпери.
Важко згадувати той час — час втрати вірних друзів. Першого липня було поранено кількох наших хлопців, а одна снайперська куля смертельно поранила Ярослава. У моїй пам’яті він назавжди залишиться надійним побратимом…
Згадує Максим Ніщик з Волинської області:
— Хоча й довелось трохи понервувати під час відбору, ми були одними з перших, кого прийняли на контрактну службу. А ще нам пощастило — нас не відправили у навчальний центр для проходження двомісячних курсів. Ми за прискореною програмою пройшли «курс молодого бійця» і через два тижні склали військову присягу.
Ми з Ярославом народилися в один день – 4 червня. Наш день народження 2014 року мені запам’ятався тим, що саме у цей день розпочались активні бойові дії для нашого підрозділу. Ми вперше відкрили вогонь на ураження противника, хоча бої за Слов’янськ велися ще з квітня. У свій день народження ми отримали бойове хрещення.
Ярослав любив життя, мав багато друзів. Його щирість, оптимізм, готовність допомогти у складній ситуації запам’ятались багатьом. Своє 20-річчя він зустрів на бойовому посту. І, на жаль, назавжди залишився 20-річним…
Солдата Ярослава Олеговича Давидова посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, почесною відзнакою командира 80-ї ОДШБр та медаллю «За визволення Слов’янська».
Спогади зібрала наукова
співробітниця Музею
пропаганди Наталія КРУЧУК.
На знімку: Ярослав Давидов у день складання військової присяги.
